Час сказати про те, що сталося нещодавно. Бо якось воно не ок: тотальний розголос, а потім наче всьо харашо.
Ну що... «Поверніть Художниць». Петиція Наталя Вернидуб легко набрала необхідних 500+ голосів, але депутати міськради увімкнули колективного ідіота і відмовилися втручатися. Власне, повернули так, наче їх хтось просив «усунути з посади» в.о. директора-художнього керівника Руслана Паскалова. Цілком слушно зауваживши, що таке питання не в їхній компетенції.
Так ніхто ж про це і не просив, йшлося про інше. Але – нехай буде. «Ворон ворону...» Ніхто не злопам'ятний, але мало кому пам'ять зраджувала.
Акція наче й втратила актуальність. Надія Нікіфорова «порозумілася з адміністрацією». На щось там, поза штатом, погодилася. Щасти Вам, Надіє Яківно, у вашій натхненній праці.
Наталка Ридванецька в роботі. В роботі з двома обласними театрами, одна прем'єра в червні, друга в жовтні. Щаслива і натхненна справжньою творчістю. Себе в Черкаському театрі Шевченка наразі не бачить. Уявіть собі, що інколи буває: якщо жінка каже «ні», то це таки «ні».
Руслан Паскалов... Можливо, ця історія його дечому навчила. І хоч в кафе за кавою він розказує наближеним, що «таких художниць він скільки завгодно знайде» (щоправда, перші спроби навряд можна назвати вдалими), видно, що щось йому муляє. Якщо ще й сьогодні про це говорить.
А поки що художники відмовляються. Не знаю що це: порядність, корпоративна солідарність... «Тореадори з Васюківки» вже «злетіли». Режисери тепер теж дуже обережні. Принаймні ті, котрих ми знаємо.
Що буде і чи буде? Звісно. Концерти, постановки «на мінімалках». Нічого потужного до кінця сезону не передбачаю. Хоча можу помилитися, таке буває. Але рідко.
ПиСи. Ніхто не програв і ніхто не виграв. І нічого не скінчилося.
Борис Юхно, колишній завліт театру, журналіст, краєзнавець, допис на власній сторінці у Facebook
