Архітектурне “переродження” Черкас розпочалося у 1960 році (Фото)

21 жовтня 2017, 19:04

Архітектурний та інтер’єрний стилі другої половини 1960-х упізнаються безпомилково, а значить вдалося їх авторам створити щось дотоді небачене. Розповів про черкаські архітектурні цікавинки місцевий краєзнавець Борис Юхно, пише "Дзвін".

Країна розпрощалася з масивними формами сталінської доби, пережила період невизначеності стилів в якому було всього потроху. Але от те “концептуальне”, що мало стати домінантою майбутнього, ще й наприкінці 1950-х мало вкрай непевні силуети. “Соціалістичного реалізму” в архітектурі так і не створили, хіба щось трохи позичили у Ле Корбюзьє (“забувши”, щоправда, ім’я автора), класицизм відійшов, а разом з ним – і авторитет іменитих класиків жанру, молода плеяда творців простору додавала собі ваги хіба що не за віком уперше модними бородами…

Зрештою – сталося. Спочатку у столицях, а потім і в обласних центрах. Певною мірою – Черкасам було простіше, адже саме на цей період припало їх докорінне архітектурне переродження. “Зміна формату”, до слова, дуже добре читається на центральній площі: Будинок рад і готель “Черкаси” – з першої половини 1960-х, іхні сусіди – Головпоштамт та комплекс “Юність” – з другої. А проект театру, якому судилося стати якраз на часовому екваторі, Борис Кучер переробляв мало не в кишеньковому записнику.

Тодішній головний архітектор міста Микола Кораблін, якому з огляду на той “докорінний злам” може й сиділося в кріслі не надто спокійно, новаціям не перечив. Власне, нічого із запропонованого молодими бороданями, окрім очевидних провокацій соціалістичної свідомості, не забороняв. Ще й з Києва декого підтягнув: Павла Аверкова, Миколу Патиковського, Дмитра Захарченка. А тут вже свої не на жарт “розійшлися”, і насамперед “трійця” Кондратський – Собчук – Фурсенко. Правда, теж ніби кияни, але за направленням архітектурного факультету КІБІ прибули сюди ще 1963-го, то до означеного періоду вже ніби й своїми стали. Ще – Георгій Урсатій та Василь Попко, які, зокрема, беззастережно або й безстрашно експерементували з інтер’єрами “Троянди” і “Юності”: стрічками з латуні зонували площі, вводили в декор кольорові вітражі, великі фото, дивних форм світильники і вази. І вже новий головний, Валерій Холковський, теж не стримував такої архітектурно“безбожної” (в тому розумінні, що “нічого святого”), творчості.

Фото зі сторінки Бориса Юхна у Фейсбук.

Коментарі

Вгору