«Аптекар», – рецензія на книгу авторки «Сутінок»
Світлана Небилиця Черкащанка

«Аптекар», – рецензія на книгу авторки «Сутінок»

09 травня 2019, 21:30

«Аптекар», – рецензія на книгу авторки «Сутінок»

Аптекар: роман / Стефані Майєр. – Харків. Книжковий Клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2018. – 528 с.

Вони йдуть по неї. Вона готова.

Більшість чули про Стефані Майєр через її доволі відому сагу "Сутінки", за якою навіть зняли декілька частин фільму. А сьогодні розкажу вам про ще одну книгу авторки, яка вийшла не так давно (2016 рік) – «Аптекар».

Американська письменниця, яку у 2008 році назвали «автором року» згідно з американською газетою «USA Today». Вона також є автором найбільш розповсюджуваної книги у 2008: розійшлась тиражем понад 22 мільйони протягом 2008 року. «Сутінки» визнано найтиражнішою книгою 2008 року. А що ж з її романом «Аптекар»? Чи такий він хороший та вдалий, як і попередні книги авторки?

Звісно, стати кращим від «Сутінок» йому не вдалося, бо не так ця історія нашуміла. Та загалом книга доволі непогана, зі своїми недоліками та перевагами. «Аптекар» – це такий собі шпигунський роман із дрібкою романтики. Нібито авторка хотіла в одну книжку додати якнайбільше всього. Та вийшло непогано. Це не шедевр, від якого будуть кричати «вау», але й не той роман, який залишиш на півдорозі до фінішних сторінок.

Як на мене, початок трохи затягнутий, багато описів, мало дій. Від цього стає нуднувато, але інтерес до історії не зникає безслідно, бо стиль написання у Стефані Маєр хороший. І привернути увагу читача вона все-таки вміє. Десь через сторінок сто починається справді цікавий сюжет з різними непередбачуваними моментами, як то й має бути в таких історіях.

Сюжет. Є жінка, яка вже стільки разів змінювала своє ім'я, що, коли її називають на справжнє, у неї по тілу біжать мурашки. Зараз вона відгукується на Алекс. Але невідомо, як довго зможе послуговуватися новим фальшивим ім'ям. Бо одного разу вона береться за місію, яка може врятувати її, та натомість ледь не помирає і... Закохується? У книзі багато пригод, які здаються нереальними. Але для шпигунського роману в стилі «Місія неможлива» з Томом Крузом саме такі й потрібні.

Сюжет цікавий та непередбачуваний, якщо не зважати на початок. Усе, що я собі запланувала, не збулося, отож авторка зуміла мене заінтригувати. Проте місцями складалося враження, ніби опис не дуже вдалий і йому не вистачає деталей. Плани, які створювали герої для того, щоб врятуватися, залишалися для мене подекуди "темними" плямами. Я така «нетямуща» чи авторка погано постаралася? Як писав Стівен Кінг: «Якщо читач не зрозумів, автор погано пояснив». Мені не вистачило пояснень в тій частині, яка стосується різних терористичних організацій, ЦРУ, таємних агентів та їхньої роботи й можливостей. Забагато везіння та збігів, мало конкретних, продуманих дій. Через відсутність деталей хотілося звертатися до «Гугла» та перевіряти, можливо так насправді чи це вигадка авторки? Але в той же час тут розкриті проблеми сімейних стосунків, людської сили духу, дружби, взаєморозуміння та підтримки.

Це історія, за якою обов'язково мають зняти фільм, тому що написана вона саме в такому дусі – для телеекранів. Читаючи, можна легко уявити картинки, які б режисери зняли для фільму. І це круто. Це значить, що описи у книзі непогані. Писати Стефані Маєр уміє.

Родзинка книги – розумні собаки, які не просто допомагають героям вижити, а інколи навіть справляються краще за людей. Тварини, які готові віддати своє життя, аби вижив господар – це безпрограшний варіант у будь-якому разі. А «Аптекарі» вони зіграли чималу роль, інколи було за розумним Енштейном спостерігати цікавіше, ніж за головними героями.

Кілька слів про назву книги. До того, як почати читати історію, я бачила багатенько відгуків про те, що людям не сподобався переклад. І я серед них. Аптекар? Ну якось зовсім не вистачило акценту в книзі на цьому, бо ж героїня далеко не аптекарем була. Але то проблема не Стефані Майєр, бо англійською назва роману звучить «The Chemist», що може мати декілька перекладів. От наприклад, хімік. Як на мене, то така назва була б більш вдалою для сюжету цієї історії.

Загальні враження від книги позитивні. Місцями напружена, місцями смішна, цікава та захоплива. Звісно, роман не для тих, хто терпіти не може «сопливі любовні» романи, тому що тут і таке є. Та поряд з цим чималенько екшену, пригод та вбивств. Майєр не змінила своєї жіночої та мрійливої натури, яка гарно простежувалася у фільмах «Сутінки», і спробувала зробити такий собі жіночий шпигунський роман, але в якому трішки простежується підлітковий роман з персонажами, які стали більш дорослими.

Оцінка:⭐⭐⭐⭐.

Всі тексти автора
Вгору