Один веселий і компанійський, а другий – суворий і відсторонений. Дмитрик і Андрійко – два брати-близнюки. Такі різні, та хвороба – на двох одна. Гострий лімфобластний лейкоз уразив спочатку Дмитра. Він хоробро бореться з недугом уже протягом 4,5 місяця. Перебуває з мамою в Обласному центрі дитячої онкології та гематології Черкаського обласного онкологічного диспансеру. Не так давно до нього й мами в палату поселили братика, та, на жаль, не гратися. В Андрія – такий же діагноз, пише Нова Доба.
Гострий лімфобластний лейкоз – це злоякісне захворювання крові, що вражає кістковий мозок. При цьому захворюванні клітини, що заселяють кістковий мозок і з яких повинні визрівати здорові клітини, стає набагато менше, ніж злоякісних. Злоякісні витісняють здорові клітити, потім виходять у кров й імунітет тож клітини крові не можуть виконувати свої функції. Також ці злоякісні клітини – бласти – заселяють органи, інфільтрують їх. На цьому фоні можливі різні інфекції, ниркова недостатність, злоякісні клітини можуть уражати центральну нервову систему.
Виявили страшне захворювання випадково – хлопчики здавали аналізи для того, аби вступити в дитячий садочок. Лікарі забили на сполох та направили маму Юлію Граур із сином Дмитром в онкодиспансер.
– Точний діагноз – лімфобластний лейкоз – нам поставили наприкінці серпня. І з вересня ми почали лікування, – говорить мама. – Раніше Дмитрик ніколи особливо й не хворів, так – ангіна, тож передвісників хвороби ми не бачили.
Андрійко ж утрапив до лап страшного недугу лише кілька тижнів тому. Хлопець температурив, мав погане самопочуття, втрачав координацію. На жаль, лікарі підтвердили діагноз і в нього. Відтоді брати лікуються тут удвох.
До останнього сподівалася, що діагноз не підтвердиться, що хоч в Андрійка все буде нормально зі здоров’ям, але… маємо такий же діагноз, – розповідає Юлія.
На сьогодні Дмитрик уже пройшов перший протокол, два блоки хіміотерапії. Малюкові потрібно набратися сил ще на два блоки й один протокол. Андрійко ж лише розпочав своє лікування. Вердикт лікарів залежатиме від його показників, що покажуть аналізи на 15 день.
– Дмитрик трохи сильніший, – зауважує мама хлоп’ят. – Йому легше дається все, краще організм сприймає лікування. Андрійко ж лише поки почав свою боротьбу. Важко сказати, як буде далі. Зараз маємо проблему з животиком.
Дитячий онкогематолог Аліна Валеріївна Телюк каже, що хлопчики знаходяться в гострому періоді хвороби.
Теоретично ми підозрювали, що генетично однакові діти можуть захворіти на одну й ту ж хворобу. Ми тримали на контролі Андрійка, але так сталося, що він також захворів. Хлопчик зараз лише на старті лікування, проте ми сподіваємося на краще, – наголошує лікарка. – Дмитрик же наразі знаходиться у групі підвищеного ризику. На перші хімії він не зовсім повністю відповів, хоча зараз його організм відповідає на лікування краще.
Юлія Граур зізнається, найтяжче у цій війні проти хвороби дивитися на біль власних дітей.
Хлоп’ята проходять нелегкі процедури. Їм дуже боляче, аби ж не боліло… – не стримує сліз жінка.
– Синочки дуже хочуть уже додому, навіть ображаються на бабусю й дідуся, що не можуть проводити з ними стільки часу як раніше. Андрійко ще тут не освоївся, хоче з дідусем гуляти й кататися, а Дмитро вже звик, адже перебуває довше.
Юлія Граур – мама-одиначка. Виховує своїх синів сама. Хоча їй допомагають батьки, брати та рідні. Жінка зізнається, що на сьогодні всі фінансові запаси вже вичерпалися.
Наші витрати наразі залежать від аналізів, життєвих показників та реакції організму маленьких на лікування. Буває, що й на тисячу гривень у день доводиться скупитися, буває більше, якщо потрібно купувати стимулятори. Скільки коштів усього забере лікування, поки що важко навіть і прогнозувати…
За словами дитячого онкогематолога, лікування цього захворювання триває мінімум два роки. Рік – основне та рік підтримуючої терапії. Потім – 5 років спостереження. Наголошують, що по всьому світу з таким захворюванням 70 відсотків дітей мають позитивні результати.
– Як мама, хочу, щоб діти були здорові, забрати їх додому і більше ніколи сюди не повертатися. Це моя найбільша мрія.
Реквізитидля допомоги:
"ПриватБанк": 4149 4978 6484 3885
Одержувач: Граур Юлія Іванівна
Номер телефону матері: 093 160 01 69
«Найбільше хочеться побачити його здоровим»
Там же, в Обласному центрі дитячої онкології і гематології, ми зустріли маленького Богданчика. Йому – всього два рочки, але вже рік і сім місяців він бореться за своє життя із недугом, що відбирає його дитинство й хоче позбавити життя.
Тут він перебуває разом із мамою Любою. Малюк побачив в іншого хлопчика іграшкову машинку, що привезли волонтери, і йому терміново закортіло погратися нею, та, на жаль, після наркозу, дитя було трохи сонне й слабке, аби взяти участь у грі. У мами на руках він сумним поглядом споглядав за гостями, що прийшли у, тепер уже, його домівку.
За тривалий час лікування лікарі й медсестри вже стали його родиною. А болючі процедури ввійшли у звичний розклад маляти. Проблеми у здоров’ї свого малюка спочатку виявили батьки.
– Коли купали Богданчика, йому тоді було 5 місяців, ми помітили, що його животик почав збільшуватися. Самостійно виявили невеличку гульку. Та з часом почала збільшуватися. Терміново звернулися у свою лікарню, бо ж самі з Лисянського району, а звідти нас уже направили сюди. Діагноз – нейробластома заочеревинного простору 4 стадії. Відтоді й почалася наша боротьба із хворобою, що не припиняється ні на мить, – розповідає Любов Олексієнко.
Богданчик пройшов уже чимало болючих процедур та 18 блоків хіміотерапії. Мама хлопчика зізнається, що спочатку малюкові було дуже важко – боліло все.
– Лікарі не дають жодних прогнозів. Тому ми просто лікуємося і надіємося на Бога, що все буде добре, – каже жінка. – Лікування дуже дороговартісне, нам допомагали небайдужі люди, а нині намагаємося впоратися своїми силами. Вже тут звикли, та найбільше за все у світі хочеться побачити його здоровим і щасливим, щоб він грався і йому нічого не боліло
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
