У травні молода пара з Черкас без досвіду у гірських походах вирішила пройти одним із найкрасивіших трекінгових маршрутів світу GR10. Марштурт, довжиною майже у 900 кілометрів, розрахований на понад 50 днів ходу. Погода змусила Михайла Косякова із Настею Тарасовою місцями відхилятися від класичних напрямків, кілька разів скористатися транспортом, та все ж подружжя пройшло з рюкзаками понад 700 кілометрів за 26 днів, перетнувши Піренеї від Середземного моря до Біскайської затоки у Атлантичному океані. Про це повідомляє GorganyPRO, пише "ВІККА".
Анастасія та Михайло – молоде подружжя фрілансерів. Одного дня вони вирішили, що мусять відправитися у надзвичайну подорож. Повернувшись в Україну після трьох з половиною років, проведених у Данії, у них були вільні гроші та незвичний, трохи переддепресивний настрій.
- Найамбітніші плани, що одразу спали на думку стосувалися навколосвітньої подорожі, але все ж таки стало трохи моторошно від цієї думки. Ми не були впевнені, що готові аж на таке, тож почали шукати щось ближче. У блозі одного західного мандрівника знайшли пораду відправитися по маршруту GR10. Це пішохідний маршрут, який проходить Піренеями від Середземного моря до Біскайської затоки у Атлантичному океані. Відстань близько 900 кілометрів, зміна висот 48 000 метрів. Згідно з офіційним путівником, треба 52 дні для проходження маршруту, – розповідає подружжя.
До цього черкащани ніколи не ходили у такі тривалі походи, багато подорожували по світу, але у форматі літаки-готелі.
- Відсутність досвіду нас зовсім не лякала. Ми були впевнені, що розберемося вже на місці. Обрали дату початку мандрівки, знайшли транспорт та почали купувати спорядження. Інформація про GR10 у нашому сегменті інтернету відсутня, а англомовні блоги не давали якихось докладних порад, тож уся наша підготовка, окрім шопінгу, полягала у завантаженні офлайн-карти та бронювання готелю на першу ніч на узбережжі моря, щоб відіспатися після двох днів у автобусі. Хоча була ще одна, дуже важлива річ – я знайшов у мережі сайт з координатами усіх гірських хатин і ми внесли їх у навігатор, – пригадує Михайло.
Замість 52 днів, рекомендованих путівником, у пари вийшло 26, але із суттєвими змінами у маршруті. Причина цьому – погодні умови, відсутність інформації та непідготовленість.
- Перші 4 дні були чудовими. Ми взяли гарний темп та вже на 3-ій день обігнали путівник на 20 км. Але 5-ий день ледь не відправив нас назад додому. Ми підіймалися на першу значну вершину – Pic Canigou. Гора зустріла нас триметровим снігом. У нас був шок. У долині літо у розпалі, а тут – зима!, – зізнається подружжя.
Першою поразкою мандрівників стало взуття. У ньому подружжя приїхало та пройшло лише 4 дні. Після цього взуття почало розвалюватися. Анастасія та Михайло вимушені були спускатися у місто та шукати нове взуття.
- У місті не було жодного магазину. Місцеві сказали, що треба їхати в Перпін’ян (місто, де ми почали нашу подорож) та шукати взуття там. Автобуси в тому регіоні коштують 1 євро. Тож через 40 хвилин та за 2 євро ми дісталися того місця від якого йшли 5 днів. Ми купили нові черевики та зупинилися на ніч у місцевих коучсерферів. На наступний день ми за 2 євро з комфортом повернулися назад на маршрут, – розповідають черкащани.
Далі були 4 дні фантастичного треку. Ночами було прохолодно, тому пара ночувала у хатинах. Одна з таких Refuge de Bassies, збудована у 2012 році, чиста, тепла з найзручнішими матрасами та найтеплішими ковдарми.
- Найбільшою нашою перемогою, і водночас поразкою був чотириденний автономний відрізок маршруту. Ми просто проігнорували той факт, що наступні 4 дні не буде можливості поповнити запаси їжі, а зрозуміли це пройшовши 16 кілометрів від останнього містечка. Перший день ми їли запаси тунця та кус-кус. На другий день в одній із хатин на маршруті знайшли консерви з готовими обідами, за які вирішили залишили усі дрібні гроші. Увечері того ж дня в озері d’Ayes на висоті 1700 м ми знайшли 2 пляшки крижаного пива! Далі, дійшовши до хатини для ночівлі, знайшли всередені ще 2 пляшки пива! То був супервечір: вечеря із залишків кус-кусу з тунцем, холодне пиво у теплій хатині перед каміном. На третій день ми натрапили на ресторан у горах, де були першими мандрівниками на маршруті GR10 у цьому сезоні. Власниця ресторану сфотографувалась з нами та дала нам в дорогу яблук, шоколадок та чаю! До кінця цього автономного відрізку ми з’їли усе наше їдло, яке ми брали виключно як недоторканий запас. На п’ятий день, коли ми потрапили до супермаркету, ми дуже не хотіли повторювати помилок, тож закупилися так, що частина їжі повернулася з нами додому в Черкаси, – зізнається подружжя.
На 24-й день мандрівники дійшли до хатини Cabane du Cap de la Batch, де і вирішили залишитися та відпочити. Попереду був останній високий перевал на шляху до океану.
- Величезна зручна хатина у мальовничій долині. Коли ми сиділи на ганку Настя помітила рись, яка була на полюванні. Спочатку ми думали, що вона полює на кіз, які випасались трохи вище, але потім помітили справжню ціль – бабаків. Це було якесь Animal Planet у реальному житті. Все це відбувалося в якихось 30-50 метрах від нас, при цьому самі звірі зовсім не звертали на нас увагу, – розповідає Михайло.
Наступний день був ледь не найважчим. Останній перевал був технічно складним. За 5 годин подружжя пройшло лише 3.2 кілометри та дісталося до гірськолижного курорту La Pierre Saint Martin. Звідти – 16 кілометрів виснажливого спуску до містечка Sainte-Engrâce.
- Наступний ранок видався складним. Гори стали нижчими, менш цікавими. Карта показувала, що на маршруті залишився лише один перевал висотою 900 метрів, а потім все нижче і нижче і так останні 90 км. Їхала машина, підняли руку, вона зупинилась. Ми попросили нас підкинути до наступного містечка. Розговорилися з чоловіком за кермом, він розповів нам, що з міста, в яке ми прямуємо ходить автобус на узбережжя за 2 євро. Ми подивились одне на одного і без слів вирішили, що їдемо. Втома, відсутність цікавих гір попереду, настрій та змій спокусник у вигляді водія – все це вплинуло на наше рішення. Ввечері ми вже були біля океану, відпочивали та від’їдалися, – пригадують черкащани.
Спорядження
Ніколи не беріть ноутбук у похід. Дзеркальна камера з двома об’єктивами – не найкращий варіант для фіксування спогадів. Натомість, дві найважливіші речі – армована клейка стрічка та мотузка для білизни. І головне – не можна економити на одязі та взутті. У таких походах розумієш, чому якісне спорядження дорого коштує! Те саме можемо сказати про намет та спальники. Впродовж дня можна витримати усе – будь-який вітер, холод та дощ, за умови, що вночі в наметі буде сухо та тепло! До речі у нас був новий намет українських розробників Turbat Shanta та їхній спальний мішок Vatra. Спорядження показало себе чудово!
Ще декілька порад
GR10 найкраще йти в кінці літа на початку осені. Погода у цей час сприятливіша, але більшість хатин будуть зайняті туристами або пастухами. Натомість навесні людей майже немає. Тож обирайте сезон, зважаючи на власні пріоритети у мандрах. До слова, якщо хатина платна то треба бронювати собі місце заздалегідь. Єдиного ресурсу для цього немає. Необхідно спочатку на мапі знайти назву хатини, потім знайти сайт або контакти. Зважаючи на відгуки, більшість працівників платних хатин ніколи не проти, щоб біля них ставили намети, хоча деякі можуть попросити 5 євро за ночівлю.
Провінційні локальні магазини дуже нахабні, продукти значно дорожче коштують ніж в мережевих маркетах. Будьте готові заплатити на 1 євро дорожче за будь-яку одиницю товару та на 1.2 – 1.5, якщо ця одиниця з холодильника. Тож краще при плануванні поповнення запасів обирати лише великі супермаркети.
Води на маршруті предостатньо! Ми тягнули з собою цілу купу дезинфікуючих таблеток, скористалися лише однією, бо була не дуже проточна вода.
Висновки
Отже, через наше нетерпіння та зміни маршруту в нас вийшло всього 720 кілометрів стежок та 34 500 метрів підйому. Це єдине, про що ми шкодуємо, адже можна було б почекати пару тижнів і все б вийшло від початку до кінця. З іншого боку, завдяки цим непередбаченим труднощам, ми здобули неоціненний досвід. Після всього пережитого стають зрозумілими декілька речей: ніколи і нічого не варто боятися, не відкладати свої мрії та бажання на потім до кращих часів, слід вірити в доброту людей та подорожувати. Бо інвестиції у емоції та спогади – найкраще застосування для грошей.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
