Раніше, які б дніпровські судна не проходили повз траверз черкаського Пагорба Слави, трьома протяжними гудками віддавали шану світлій пам’яті земляків та усім тим, хто загинув, визволяючи наше місто від гітлерівських загарбників. А у вечірні години монументальна скульптура Батьківщини-Матері зустрічала їх Вічним вогнем, який видно було на багато кілометрів навкруги, пише "Черкаський край".
У ці дні минає 40 років з часу відкриття пам’ятного меморіалу. Ідея створення меморіального комплексу воїнської слави виникла ще у 1964 році, коли розпочалася підготовка до відзначення 20-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні, де серед численних заходів передбачалося перенесення праху воїнів, які загинули на війні, і де їх можна переховати всіх. Саме тоді вибір місця випав на пагорб, де стояла Троїцька церква. Владці поклали око й на нинішній сквер ім. Богдана Хмельницького, але враховуючи його історичність (там стояла колись дерев’яна фортеця), а ще наявність місцевого бельведеру, звідки відкривалися чудові краєвиди задніпров’я, зруйнувати красу не наважилися.
Знищення церкви проходило у багатьох на очах. Сапери використали «направлений вибух». Церква вибуховою хвилею піднялася майже на метр угору, а потім розсипалася на частини. Над руїною повисла хмара куряви, але пожежники швидко її приборкали. «Робочий майданчик» був готовий. Потім почали на цьому місці насипати пагорб, створюючи меморіал у традиціях українського козацтва: при похороні козаків насипали землю на могили, роблячи їх у вигляді пагорба…
Був оголошений конкурс на кращий проект меморіалу, але ніхто не надіслав робіт, якими могли б зацікавитися. Взялися за це черкаські архітектори й скульптори.
Одного квітневого вечора 1975 року (а до цього ще у лютому 1967 року) черкасці могли спостерігати на центральному проспекті колону бронемашин піхоти, що тягнули гарматні лафети. На них були встановлені труни з прахом загиблих для перезахоронення усіх воїнів, хто був похований у різних братських могилах Черкас.
На честь 20-річчя Великої Перемоги була завершена перша черга робіт зі створення меморіалу. Крім цього було спроектовано і проведено впорядкування пагорба. Авторами першої черги робіт стали черкаські архітектори Л.С.Кондратський, С.М.Фурсенко, О.С.Ренькас, М.Я.Сорбчук. Велику роботу з впорядкування меморіалу виконали черкасці, особливо молодь та воїни гарнізону. Кожен бажав внести зароблені ним кошти у фонд будівництва.. Своєчасно вийшла й постанова Ради Міністрів СРСР про спорудження пам’ятників в Україні, якою дозволялося використовувати бюджетні кошти на їх проектування і будівництво.
Заступник голови облвиконкому О.М.Дубовий умовив народного художника України, талановитого скульптора й архітектора Галину Кальченко (вже невиліковно хвору), щоб вона взялася за творення монумента Батьківщини-Матері. І вона це виконала для своїх земляків (її батько з Мошен), але плоди своєї праці вже не побачила.
Над втіленням задуму працювали Е.М.Кунцевич, архітектори А.Ф.Ігнащенко, О.С.Ренькас, згодом приєднався скульптор Б.П.Микитенко.
У виготовленні головної скульптури Батьківщини-Матері та барельєфів Монумента Слави взяли участь київські майстри об’єднання «Художник». Їм допомагали колектив цеху ремонту хімобладнання ВО «Азот», де виготовили монумент та барельєф спочатку в глині, а потім у гіпсі. Згодом їх відлили в бронзі ливарники Смілянського електромеханічного ремонтного заводу.
До 1972 року було завершено проект меморіалу, а у квітні 1975-го другий етап будови, коли була встановлена 11-метрова модель фігури з гіпсу, що уособлювала Батьківщину-Матір і підпірну стіну, на якій були закріплені тимчасово фанерні щити, імітовані під бронзу, з прізвищами загиблих героїв. А вже в 1977 році, до Дня Перемоги, всі роботи були звершені. Композиція меморіалу вирішена у крупних монументальних формах.
Площу завершував курганоподібний пагорб із гранітними сходинками, увінчаний скульптурою Батьківщини-Матері, в правій руці якої — чаша з Вічним вогнем, а ліва звернена з пересторогою. На підпірній стіні вміщені композиції на батальну тему з прізвищами воїнів, що загинули в роки війни. З правого боку площі — братська могила з прахом 898 воїнів, імена яких увічнені на 35 гранітних блоках, а зліва — шість поховань Героїв Радянського Союзу, відомих кожному черкасцю — В.Молоткова, В.Поднєвича, І.Онопрієнка, Ф.Лазарєва, С.Чалого та П.Битюцького, які загинули, визволяючи Черкаси.
9 травня 1977 року меморіал з урочистостями був відкритий, що стало визначною подією для черкасців. Щороку цього дня сюди йдуть містяни, щоб вклонитися воїну-визволителеві, згадати рідних і близьких, які загинули, захищаючи країну від ворога.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
