«Родина для кожної дитини» — під таким гаслом у Черкасах відбувся захід до Дня усиновлення. Подія зібрала десятки родин, які подарували дітям найцінніше — любов, турботу й відчуття дому. За останні роки на Черкащині нові родини знайшли понад 500 дітей. Це не просто цифри — це сотні нових історій життя.
Захід став не лише заходом подяки небайдужим людям з великим серцем, але й психоемоційною терапією для них самих. «Ресурсну зустріч» провели працівники Черкаського обласного центру соціальних служб з метою психологічного розвантаження батьків та попередженню їхнього вигорання.
У Черкаській області на сьогодні налічується 115 прийомних сімей, 60 будинків сімейного типу. 1,5 тисячі дітей живуть під опікою. 553 родини виховують 663 усиновлені дитини віком до повноліття. Щомісячно в області статус дитини-сироти, або дитини позбавленої батьківського піклування отримують понад 20 дітей.
Під час заходу начальниця Служби у справах дітей Черкаської ОВА Оксана Покатілова пояснила, які існують форми влаштування дітей, що залишилися без батьківського піклування.
- У нас є і прийомні родини, і дитячі будинки сімейного типу, і опікуни. Завдяки таким людям, яких ми сьогодні зібрали, діти, що втратили можливість виховуватись у біологічних родинах, знаходять нову сім’ю, — зазначила вона.
За її словами, у прийомній сім’ї тато й мама виховують від одного до чотирьох дітей до повноліття, або ж до 23 років — якщо дитина продовжує навчання у виші. Дитячі будинки сімейного типу беруть на виховання від п’яти до десяти дітей, і нині, за ініціативою першої леді Олени Зеленської, їх називають «великими прийомними родинами». Діти в такій родині мають статус вихованців і перебувають у сім’ї до повноліття або до 23 років.
Окремо функціонує опіка: зазвичай дитину беруть рідні чи близькі родичі, і вона перебуває під опікою також до повноліття. Усиновлення ж — це повноцінна нова родина, де у дитини з’являються мама й тато.
- Родинам, які створили дитячі будинки сімейного типу, передбачена державна субвенція. Цього року в Черкаській області за її рахунок придбано два будинки: у Монастирищі — для родини з Херсонщини та в Черкасах — для дитячого будинку сімейного типу, що переселився з Донеччини. Їх вдалося забезпечити житлом завдяки підтримці фундації Олени Зеленської. Ми й надалі будемо працювати в цьому напрямку, зокрема, в межах проєкту «Адреса дитинства», який опікується будівництвом житла по всій Україні для великих прийомних родин, — підкреслила Покатілова.
Як подружжя Чекманів стало батьками для 15 дітей
Історія усиновлення дітей, які сьогодні називають себе однією великою родиною Чекманів із села Антоніна на Монастирищині, цілком могла б стати сюжетом для мелодраматичного роману.
Подружжя Олександра та Наталії довго мріяло про власних дітей, але доля склалася інакше. Коли всі інші шляхи були пройдені, вони зважилися на усиновлення.
«Ми молилися й домовилися: якщо діти шукатимуть нас, ми готові стати для них батьками», — пригадує Олександр.
Першим у родині з’явився маленький Володя, якого вони називають Вовчиком.
«Винесли нам отакого от новонародженого «огірочка» в пелюшках, — усміхається батько. — Медсестра сказала, що він навіть схожий на мене. Малюк впіймав мій погляд і дивився, наче промовляв: «Ти мій». Це було вражаюче».
Згодом до Володі додалася Даночка. Дівчинка серед десятків дітей у притулку першою кинулася до Наталії та міцно обійняла її ногу зі словами: «Це моя мама! Тільки моя!». Усі тоді плакали.
Так у Чекманів з’явився дитячий будинок сімейного типу, в якому виросло 15 дітей. Сьогодні старші вже мають власні сім’ї, дехто — дітей, один із синів воює в ЗСУ. Найменшому наразі лише п’ять років.
Але навіть після цього родина не зупинилася. Нещодавно їм запропонували ще п’ятьох дітей — братика і чотирьох сестричок, яких не можна було розлучати. Чекмани погодилися, бо колись пообіцяли Богу: приймати всіх, хто їх шукатиме.
«Мріємо зібратися колись усією нашою великою родиною за одним столом. Може, зійдуться зорі, і це станеться», — каже Олександр.
«Ми їх більше нікому не віддамо»: родина, яка перетворила чужу трагедію на шанс на щасливе дитинство
58-річний Ігор (прізвище він воліє не озвучувати) разом із дружиною виховує дітей, яким не є біологічним батьком. Їхня історія не менш щемлива, ніж у подружжя Чекманів.
— Взяли ми з дружиною під свій патронат трьох діток. Найменшому було всього три місяці, ще одному — два роки, а старшій дитині - п’ять, — розповідає чоловік. — Всі вони були з однієї родини. Виховувались у нас протягом трьох місяців, потім їх повернули біологічній матері. Вона запевняла, що почала нове життя: знайшла чоловіка, обіцяла забезпечити дітям інші умови. Ми не мали права вплинути на це рішення, хоча дуже хвилювалися за малечу. Адже знали, який спосіб життя вона вела.
Прив’язаність була настільки сильною, що подружжя навіть намагалося знайти дітей, аби дізнатися, як у них складається доля. Але через місяць їх знову повернули під патронат. І цього разу — лише двох.
— Дворічного хлопчика співмешканець матері вбив, — Ігор вимовляє ці слова з болем. — Діти повернулися до нас у дуже важкому стані. Тоді ми вирішили остаточно: нікому більше їх не віддамо.
Відтоді життя родини змінилося. Меншому тепер чотири місяці, старшій дівчинці шість — вона цього року пішла у перший клас. З 5 серпня ці діти офіційно стали усиновленими, отримавши люблячих тата й маму.
Але на цьому сімейна історія не завершується. Ігор має доньку від першого шлюбу, дружина — двох синів. Старша донька вже заміжня, подарувала батькові онука. Один із синів служить у ЗСУ, а молодшому виповниться 11 років. Тож тепер у родині п’ятеро дітей, які зуміли стати справжньою командою.
— Всі вони дружні, вдячні нам за те, що ми їх не залишили наодинці з бідою, — каже Ігор. — А найменший малюк — це наша особлива радість і наше все!
Чоловік зізнається: вони з дружиною не виключають, що в майбутньому знову зважаться на патронат.
— Можливо, будуть такі діти, яких ми просто не зможемо залишити без допомоги. Не бійтеся допомагати дітям! – звертається чоловік до українців. - Для вас це буде велика радість. Особливо зараз, коли триває війна, і стільки дітей залишаються без рідних, без дому. Їм потрібні родини.
Тетяна Балякіна
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
