33-річному командиру підрозділу ЗСУ Юрію Михайлюку із Лисянки присвоєно звання Героя України та вручено орден "Золота Зірка", повідомляє Голос України.
Юрій Михайлюк закінчив Лисянську школу № 1, Київський національний університет імені Тараса Шевченка і прийшов лейтенантом в окрему гірсько-штурмову Закарпатську бригаду. Так сталося, що одразу випускник вишу опинився на війні.
"В яких гарячих точках Юра перебував за вісім років війни, він не зізнається, - ділиться мати Героя Зоя Алімівна. - На запитання де він, що з ним, відповідає бадьоро і чітко: "Мамо, не переживай, я в Україні! ". Та мені й не важливо знати географію. Головне почути рідний голос, довідатися, що син живий-здоровий".
Бригада, в якій служить Юрій Михайлюк, воювала з росіянами на Донбасі з перших днів їхнього вторгнення в Україну. Батальйонна тактична група, до складу якої входили підрозділи бригади, зайшла на Луганщину навесні 2014 року. Далі був Луганський аеропорт. Бригада брала участь у багатомісячному утримуванні Дебальцівського плацдарму й виходила з оточення. Підрозділи бригади останніми - під вогнем - залишали позиції. Потім знову була оборона рубежів на Луганщині й бої за позиції навколо Донецького аеропорту. Минулий рік бригада тримала лінію розмежування біля окупованої Горлівки.
Після 24 лютого підрозділ Юрія Михайлюка здійснював успішні контратаки, перешкоджав противнику просунутися на стратегічно важливих ділянках фронту. У середині березня, коли штурмовики потрапили у вороже оточення, 33-річний капітан зумів організувати прорив свого підрозділу, об'єднатися із суміжним батальйоном ЗСУ й врятувати важкопораненого комбата. Взявши командування на себе, Юрій 12 годин керував запеклим боєм. Два українські підрозділи попри переважаючі ресурси окупантів знищили велику кількість ворожої техніки та живої сили й вийшли з оточення з мінімальними втратами.
За цю операцію капітанові Михайлюку було присвоєно звання Героя України.
"Одразу після нагородження Юра повернувся на фронт, - продовжує Зоя Алімівна. - В одному з боїв його поранили. Я про це, звісно, нічого не знала, аж доки син не зателефонував з госпіталю, заспокоїв, що у нього "все добре". Його провідували дружина й дві його донечки, яких він жартома називає "мій квітник". Тільки-но затягнулися рани, син негайно вирушив до своїх хлопців, котрі не могли дочекатися його повернення. Телефонували навіть нам. Та ми з батьком завжди "на варті", прислухаємося до кожного дзвінка. У нас троє дітей. У Юрка є сестра Люда і старший на два роки брат Саша. І Людин син, Андрій, і Саша також воюють проти клятих орків, а ми вдома чекаємо, молимося за наших соколят й за всіх українських воїнів".
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
