24 березня 1906 року в селі Гущівка Чигиринського району на Черкащині народилася легендарна радянська співачка Клавдія Шульженко. Вона володіла талантом драматичної актриси. Під час виконання пісень розігрувала сценки. Відома піснями: ״Синий платочек״, ״Ты помнишь наши встречи״, ״Ах, Андрюша!״, ״Давай закурим״, ״Дядя Ваня״. В її репертуар входили і українські пісні, серед яких ״Розпрягайте, хлопці, коні״. Грампластинки з її піснями розходилися мільйонними тиражами, інформує Gazeta.ua.
״Шульженків в Гущівці було багато. Вона народилася в багатодітній сім'ї. У її батьків їх було шестеро. Господарювали на землі. Але коли стало сутужно, в 1910 році подалися спочатку в Сибір. А потім переїхали в Харків. Коли Клавдія залишалася дома сама, щоб не було страшно, співала. Клавдія Іванівна колись приїжджала з концертами на свою батьківщину״, - згадує житель села Рацеве Чигиринського району 79-річний Іван Шульженко.
У 17 років Клавдія уже виступала зі сцени театру Харкова. Їй акомпанував музикант Дуня, який згодом став відомим радянським композитором - Дунаєвським. Через рік Шульженко заспівала пісню ״в ролях״. Мала неабиякий успіх. Після цього переїздить в Ленінград, а потім в Москву. Справжнім тріумфом для співачки Клавдії Шульженко стали 30-ті роки. Вона стала всесоюзною зіркою естради.
Під час війни їздила з концертами на фронт. Лише в 1942 році вона виступила 500 раз. Спочатку виступала у військовій формі, поки один з офіцерів не попросив одягати концертні наряди, мовляв, солдати стомилися вже від гімнастерок. Якось вона з чемоданом одягу потрапила під повітряний обстріл фашистів. Один винищувач опустився настільки низько, що Клавдія побачила обличчя пілота. Молила Богу, щоб кулі не потрапили в чемодан із сукнями.
Солдати обожнювали її ״Синий платочек״. Ліричний вальс став її візитівкою. Історія пісні не звичайна. Текст на листку в клітинку до Шульженко потрапив випадково. Отримала із рук одного з лейтенантів, який назвався Михайлом Максимовим. Він написав слова до мелодії ״Синий платочек״, яку колись співала Лідія Русланова. Шульженко вірш сподобався і вона невдовзі заспівала пісню з новими словами. За два місяці вона стала популярною на всьому фронті.
Клавдію Шульженко вважали партійно-патріотичною співачкою. Насправді вона вибирала веселі і ліричні пісні. Співала про кохання і звичайне людське щастя. Це дратувало радянських партійців. Мала норовистий характер. Для успішного виступу їй треба було з кимось перед концертом посваритися. Директор театру навіть просив робітників, щоб вони брали на себе роль ״жертви״. Шульженко всіх їх ״звільняла״. Ситуація щоразу повторялася. Співачка не боялася демонструвати свою незалежність. Одного разу відмовилася брати участь у Новорічному концерті перед Сталіним. Коли в грудні 1952 року до неї зателефонували за його дорученням, відповіла, що треба було раніше дзвонити. Мовляв, за Конституцією вона має повне право на відпочинок. Смерть Сталіна врятувала її від покарання. Тодішній міністр культури Катерина Фурцева не приховувала свою неприязнь до ״зарозумілої співачки״. Через те, звання народної артистки СРСР Клавдії Шульженко присвоїли лише в 65 років. На що вона жартувала: ״Я і без всяких паперів – народна״. А коли вже в літньому віці співачка звернулася до чиновниці щодо квартири, Фурцева довго її не приймала. Таким чином хотіла її принизити. Шульженко сказала, що Фурцева ״дурно вихована״. Мовляв, ви були ткачихою, сьогодні міністр, завтра – невідомо. А я співачка, яку любить народ.
Особисте життя Клавдії Шульженко було не таким успішним як кар'єра. Перший її чоловік був із Харкова – поет Іван Григор'єв. З ним вона прожила в громадянському шлюбі всього кілька років. Другим був одесит Володимир Кораллі, справжнє прізвище – Кемпер. Він був відомим естрадним співаком. З ним співачка познайомилася в 1929 році в поїзді, коли їхали на гастролі. В них закрутився бурхливий роман. Але мати Володимира була категорично проти їхнього шлюбу. Вважала Клавдію вітряною. Через півроку вони все таки одружилися, а через два роки Клавдія народила сина Ігоря, який був копією Володимира. Через 25 років їхній шлюб розпався. В обох були періодичні романи, хоч продовжували кохати одне одного.
Шульженко впродовж багатьох років на 8 Березня отримувала листівки від невідомого шанувальника з ініціалами ״Г.Є״. Згодом стало відомо, що це кінооператор Григорій Єпіфанцев, знайомий її сина. Він молодший за Шульженко на 12 років. В 1956 році співачка з ним зійшлася. Прожила в громадянському шлюбі вісім років. Розлучилися через її ревнощі.
Клавдія Шульженко ніколи не була багатою. Продукти на базарі закупляв її син, подруга або хатня робітниця. Шульженко жартувала: ״Працюю на ринок״. Не хотіла принижуватися перед директорами магазинів. Вона не мала машини, їздила службовою або на метро. Найціннішою річчю в її 2-кімнатній квартирі був рояль, який вона купила у Шостаковича. Та ще диван із червоного дерева, який відкупила в Лідії Русланової.
Співачка надавала перевагу строгому й елегантному одягу. Костюми замовляла в найкращої в Москві швачки, яка обшивала дружин партійних керівників. За все платила сама. Хоч могла безкоштовно замовляти в Москонцерті. Але їй були не до вподоби пошив швачок і сама тканина. Шульженко на косметику витрачала шалені гроші. Радянською не користувалася, замовляла лише французьку. Обожнювала парфуми. Постійно носила їх із собою в несесері - спеціальному контейнері. Навіть коли у червні 1984 року її госпіталізували у Кремлівську лікарню, взяла з собою лише несесер.
У Клавдії Шульженко були проблеми із серцем та склероз. Померла 17 червня 1984 року. В цей день в Москві в Алли Пугачової був концерт. Крізь сльози вона сказала зі сцени, що не стало великої співачки. Весь 18-тисячний зал встав. Поховали Клавдію Шульженко на Новодівичому кладовищі. Цього дня був сильний дощ, але коли труну з Клавдією Шульженко опускали в могилу, стало сонячно. Через 12 років поряд з нею поховали і Володимира Кораллі.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
