Раніше в одному вінку могло виходити заміж півсела, це вже зараз почали говорити про чужу енергетику. А в ХІХ столітті, який змогла купити у черниці, або зробити власноруч зимовими вечорами, такий і одягала на весілля.
Здавалося, що секрети створення цих прикрас давно втрачені або загублені. Проте черкащанки знайшли, як зарадити втраті багаторічних українських традицій. Олена Афанасенко разом із двома подругами створюють репліки традиційних вінків, використовуючи сучасні матеріали, а також авторські вінки із застосуванням технологій сторічної давнини.
Тож Олена Афанасенко розповіла, які вінки носили черкащанки, з чого прикраси робилися раніше, і які матеріали використовують тепер.
Фото: Світлана Задоровська
1. Де знаходите вінки для створення реплік?
- Дуже багато вінків можна знайти на фото в інтернеті та в експозиціях музеїв. Щоб створити новий виріб, який у той же час був продовженням традицій, потрібно мати базис. Ми багато спілкуємося із колекціонерами. От нещодавно були в однієї колекціонерки в Києві, а її колекція налічує більше ста вінків. У неї є такі вінки, яких не знайти більше ніде.
Деякі етнографи пишуть, що у весільних вінках не використовували живі квіти за винятком листячка барвінку. У цієї колекціонерки є сторічний вінок із Херсонщини, в основу якого вплетені якісь ягідки, які ніхто не міг ідентифікувати. Я написала знайомому біологу, щоб він сказав хоча б приблизно ще це може бути, аби відтворити. І такі різні знання десь по часточці знаходиш і потім думаєш, як їх застосувати й трансформувати. Нам цікаво створювати щось дійсно нове на основі того, що було колись.
Днями нам подарували старий весільний вінок, точно не можна сказати із якого він регіону, але є підстави вважати, що це може бути Чигиринщина. Зробити точну копію вінка нереально, адже не можна використати ті ж матеріали: пофарбувати дерев'яну стружку тим самим барвником, що і сто років тому, знайти такий самий папір для квітів.
2. З чого вінки робили раніше?
- З усього, що було під руками. Тоді не було такого різноманіття матеріалів, як зараз. Прикрашали вінки гусячим або павичевим пір’ячком, так на Полтавщині це відомі чубаті вінки. Також використовували кольорові та однотонні балабончики тощо. Ці вінки могли бути одно чи кількаярусними. Часто у вінках можна побачити восковички – це дротик обмотаний папером, або нитка з вузликом вмочається багато разів у парафін, а до того робився із воском. Часом дріт обмотували папером і закручували в пружинку. Такі елементи є і в цьому чигиринському вінку, і ми часто використовуємо їх. Раніше з паперу робили тиснені квіти, у тогочасних майстринь були навіть спеціальні застосування. Висікали листочки до цих квітів і все парафінили, щоб вони довше зберігалися і мали привабливий вигляд. Все, що можна було вплести у вінок і було красивим, використовували під час виготовлення віночків, навіть фольгу і обгортки від цукерок.
Фото: Світлана Задоровська
3. Куди раніше вдягали вінки?
- На старих фото можна побачити, як трирічні дівчата позують у маленьких віночках. Старша дівка також носила вінок і востаннє вона його вдягала на весілля. Вона вкладала його у весільну ікону і зберігала до кінця життя. Після заміжжя жінки вже не носили вінки, лише хустку та намітку, щоб заховати волосся. Тому ми кажемо, що вінок – це лише дівоча прикраса.
4. Хто раніше виготовляв віночки?
- У кожному регіоні по-різному. Часто їх робили черниці при монастирях, а потім продавали. Також у селі могла бути жінка, яка робила всім вінки. До речі, у Черкасах ще у 80-их роках були майстрині, які вручну робили вінки. Цей виріб могли використовувати дівчата зі всього села, якщо не було можливості його зробити. Знаєте, коли зараз кажуть, ніби після когось вдягнути щось – це ніби взяти чиюсь енергетику, але як бачимо, здавна у нас могли в одному вінку виходити півсела.
5. Який традиційний вінок характерний для дівчат Черкащини?
- Територія сучасної Черкащини до адміністративного післяреволюційного поділу входила до складу двох губерній: правий берег – Київська губернія, а лівий – Полтавська. Тому, якщо брати Черкаську область, можемо розповісти про культуру двох регіонів. Полтавщина – це балабони, павичеве пір’я, чубаті вінки, знамениті вереміївські дукачі, також села Черкащини відомі своїм золотарством. Правобереж’я було більш лаконічним - використовували маленькі дукачики і це також було дуже гарно. Пізніше з’явилася весільна мода з білими вінками та штучними квітами. Також, якщо дівчина з одного регіону виходила заміж в іншому, то мала робити вінок за правилами того регіону, де виходила заміж. Але завжди це був бездоганно гармонійний і вишуканий стрій, наші прабабусі були дуже модними та красивими.
Фото: Світлана Задоровська
6. У віночках, як у вишиванках, кожна квітка щось означає?
- Є етнографи, які дотримуються такої думки, що кожна квітка щось означає, але я вважаю, що це трішки притягнуто за вуха. Надто багато сенсів накладено на прикрасу.
7. Опишіть процес створення вінка
- Мені зручно, коли все поряд. Починається процес вінка із того, що я малюю, яким я його бачу: скільки буде основ, чи є балабони, скільки восковичок. Я завжди рахую кількість елементів, які потрібно зробити, щоб це було композиційно красиво. Потім починаю робити елементи, а потім викладаю їх на основу.
Фото: Світлана Задоровська
8. Яким був найскладніший вінок?
- Пам’ятаю ми як тільки починали, то прочитали про вінок, у якому використовували дві тисячі восковиць і ми не могли зрозуміти, скільки сил піде на виготовлення вінка, в якому така шалена кількість восковиць, а потім вдалося виготовити із 500 восковиць і побачили, що це не складно, але дуже довго.
9. Де з’явилися вперше воскові вінки: в місті чи в селі?
Це була міська мода, яку перейняло село. Так, у 1840 році Вікторія, королева Великої Британії, виходила заміж і вперше одягла білу сукню та вінок з флердоранжу - апельсинових квітів. Мода на білі вінки з восковиць, які імітували апельсиновий цвіт, швидко розповсюдилася і вже в 19 столітті наші дівчата виходили заміж у воскових вінках.
10. Чому ви вирішили робити саме репліки?
- Щоб робити щось нове, потрібно обов’язково знати, на яких засадах ми це нове будуємо і тут важливі найменші дрібниці. От, наприклад, нещодавно бачили автентичний полтавський вінок і там так цікаво кріплення зроблене, щоб балабончики виглядали ідеально і міцно тримались, а узор був чітко посередині вінка. Ці знання ми використовуємо вже у наших авторських вінках, яких зараз робимо більше і які є продовженням традицій минулого.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
