Зайчиків, Сніжинок та Снігурочок грали на своїх новорічних дитячих ранках дорослі нині черкащани. А що найбільше запам'яталося їм з тих років та які новорічні персонажі були найулюбленішими, читайте в нашому опитуванні.
На Новий рік мер хуліганив із хлопавками
- Пригадую, що завжди був Зайчиком. Костюми традиційно готувала мені мама. Чогось визначного чи пам'ятного з тих часів не пригадую. Лишився хороший прикольний спогад вже зі старших класів, - розповідає в коментарі "Про все " міський голова Черкас Сергій Одарич. - У нас була компанія з кількох хлопців та дівчат, і ми брали хлопавки, витрушували з них конфеті, а замість нього насипали туди борошно.
З такими "оновленими" хлопавками нинішній міський голова ходив по друзях та посипав їх борошневим конфеті.
- Одного разу на Новий рік з такою хлопавкою ми пішли до подруги. Прив'язали хлопавку до ручок між її дверима та дверима сусіда. Адже за нашою інформацією, в цей самий час ця знайома разом зі своїми подружками святкувала вдома Новий рік. Прив'язавши хлопавку, ми подзвонили в двері. Але виявилося, батьки дівчини вже повернулися додому і двері відчинила не подуга, а її батько. Зрозуміло, що саме на нього посипався увесь вміст хлопавки. Це було таке невелике хуліганство, але бігли ми потім точно кварталів зо два, - пригадує мер.
На Новий рік голова облради вперше дивилася мультик по телевізору
- Про Новий рік зі свого дитинства маю один яскравий спогад. Коли я була малою, то в нашому селі був єдиний кольоровий телевізор. Він стояв у хаті моєї хрещеної. Якось на Новий рік я зі своєю молодшою сестрою пішла до неї, щоб подивитися цей телевізор. Тоді я вперше у житті побачила кольоровий мультик. Це був «Кошкин дом», - розповідає голова Черкаської облради Валентина Коваленко. - На новорічних ранках якихось яскравих ролей не грала. Була і Снігуронькою, і Сніжинкою. Дитячий садок у нас був – одна назва. Розташовувався у хаті діда Семена. А от коли я вже виросла, стала сама вихователькою дитячого садочка, то довелося переміряти на себе різні новорічні ролі: від кота Базиліо до Ведмедя. Адже колектив був переважно жіночий, тож доводилося перевтілюватися на потіху діточкам.
Також Валентина Коваленко пригадала і ще один випадок, як у шість років прискіпливо роздивлялася сніжинки.
- Досі живе в пам’яті яскравим спогадом момент, коли вперше роздивилася структуру сніжинки. Я стояла на ганку «маленької школи». Йшов тихий, не рясний сніг. Одна сніжинка впала на ганок, я змогла взяти її в руку і розгледіти її форму. Виявилося, що вона дуже гарна, як на картинках. Я відразу побігла у клас, аби поділитися враженнями із першою вчителькою, Галиною Євменівною Руденко.
Олександр Радуцький: "Дід Мороз здавався справжнім і ми його завжди чекали"
- На новорічних святах мені випадало бути і Зайчиком, і Ведмедиком, і навіть Їжачком. Найбільше мені подобалося вживатимся у роль Зайчика. Пригадую, як для нас влаштовували різні конкурси. А Дід Мороз тоді здавався спражнім і ми його завжди чекали, - згадує секретар Черкаської міської ради Олександр Радуцький.
Новорічні дитячі костюми для нинішнього секретаря міськради завжди шила мама.
- Тоді не було якогось шикарного вибору костюмів для дітей, як зараз, тому все робили вдома своїми силами. Маски вирізали з паперу, виготовляли пап'є-маше, хвостик для образу зайця робили зі старих м'яких іграшок, - розповідає про дитячі роки Олександр Радуцький. - Взагалі мені пощастило, що зараз я опікуюся саме тим садочком, до якого ходив у дитинстві. А нинішня завідувачка садочка колись була моєю вихователькою.
Ректор черкаського вишу: від Снігуроньки - до ведучої
Ні Сніжинкою, ні Білосніжкою, а ведучою була майже на всіх новорічних ранках нинішній ректор ЧДТУ Тамара Качала.
- У садочку кілька разів була Снігуронькою. Мама пригадувала потім, що я хотіла бути саме Снігуронькою, а не Сніжинкою. У мами була приятелька, яка шила костюми. А потім вже в молодших класах "перекваліфікувалася" у ведучу новорічних свят. Я відчувала, що то було моє, - пригадує про свої дитячі роки Тамара Качала.
Також з дитячих років Тамара Качала перенесла у доросле життя традицію - на Новий рік робити свято.
- У нас завжди була ялинка. Навіть якщо було сутужно, то ми з сестрою самі придумували й робили іграшки.
Заступник міського голови грав роль Нового Року
Заступник міського голови Юрій Гончаров найкраще пам’ятає 1977 рік. Тоді на святі він грав найвідповідальнішу роль – був Новим Роком.
- Це було в двадцять третій школи, нині «Берегиня». Я дуже хотів на святі грати саме цю роль, і моє бажання здійснилося. Костюм мені приготувала мама з старшою сестрою. Він був синього кольору, а на голові я мав ковпак. На жаль, фото з тих часів не збереглося, - пригадує Юрій Гончаров. - Дитячі новорічні свята пам’ятаються новорічними ночами, довгими канікулами під час яких можна було досхочу награтися в хокей. А також пригадую щедрівки у бабусі в селі.
Черкаська журналістка Тетяна Балякіна була і Сніговою Королевою, і таджичкою
- Коли мама навчалася в аспірантурі й писала дисертацію, мені кілька рокв довелося пожити у тітки в Житомирі. І саме там мені пошили найкращий новорічний костюм, - пригадує Тетяна Балякіна.
Тоді Тетяні випала роль Снігової Королеви.
- Під костюм тітка віддала мені свою парчеву сукню, гарно її прикрасивши різним оздобленням. А потім причепила до сукні ще й розкішну прибалтійську брошку. Так само вона обшила мені й шапку Снігової королеви, причепивши до неї білий дощик, який символізував волосся. Потім ми його ще й бігудями накрутили. Вийшло круто!
Доводилося Тетяні бути не тільки Сніговою Королевою, а й таджичкою.
- Це було в тій самій школі. А чому таджичкою? Бо народилася в Таджикистані, - роз’яснює Тетяна Балякіна. – Пригадую, що батько прислав мені тоді гілочки бавовни, шовкову сукню в малюнках, розшиту бісером тюбітєйку та симпатичні штани-шаровари із дзвіночками.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram