На черкаському маршруті №11 працює ̶т̶в̶е̶р̶д̶о̶л̶о̶б̶а̶ "руськоязична" кондукторка, яка вперто відмовляється звертатися до людей державною мовою. Був у мене з нею інцидент, коли на моє прохання звертатися українською вона сказала "ні хачю, ні буду, ні далжна". Я тоді витратила купу нервів на розмову з нею, вислухала, що я з тих, хто "бєгаєт с трізубцамі, а лучше би дарогі сделалі" і т д. Поскаржилась перевізнику Копієвському на зневагу щодо державної мови, отримала запевнення, що з нею поговорять. Сьогодні ця мадам знову вперто звертається до мене російською.
Я не схильна цькувати людей, які у побуті говорять російською, але коли ви надаєте послуги перевезення на замовлення міської ради то, будьте добрі, дотримуйтесь законодавства і майте повагу до тієї держави, у якій ви працюєте. Цього разу я дослухалась порад Наталка Мамалига та вирішила не сплачувати за проїзд, поки до мене кондуктор не звернеться державною мовою моєї країни.
Кондукторка наробила лементу, погрожуючи навіть зупинити маршрутку і висадити мене, так їй не хотілося вимовити "Сплатіть за проїзд" ненависною для неї мовою. З чого я зробила такий висновок, що ненависною? З її слів, що це "галицька" мова, що у ній більше польських слів і ще іншу дурню. І в першому, і в другому випадку жодна людина з маршрутки не підтримала моєї позиції (такі наші ̶ч̶у̶х̶р̶а̶ї̶н̶ц̶і̶ українці з комплексом меншовартості та панівного права "братнього народу"). Навпаки, зо три-чотири жіночки накинулися: "акакаяразніца", "шоанапрасібявазамніла". До кінця рейсу Валя чи Люба (наче так вона назвалась), демонстративно акцентуючи увагу на мені, оголошувала зупинки мішаною мовою.
Планую і надалі вчити таких, як ця кондукторка, шанувати державну мову, не платитиму упертим російськомовним ватним кондукторам, поки не вивчать одну єдину фразу українською.
Кажуть, що і макаку можна навчити.
Людмила Коваленко, черкаська освітянка
