Відповідно до концепції транспортної реформи, основним перевізником у місті має стати комунальне підприємство. Звісно для цього потрібні як люди, так і тролейбуси. Наразі із 98 пасажирських на лінію виходить лише 53 тролейбуси у робочий день, чого погодьтеся, недостатньо.
Давайте глянемо на те, скільки зараз ми маємо робочих тролейбусів:
- 28 відносно нових тролейбусів із низьким рівнем підлоги пристосованих для людей з обмеженою мобільністю.
- 28 тролейбусів гармошок (ЗІУ 683), з високим рівнем підлоги
- 25 тролейбусів ЗІУ 682.
Ще 17 тролейбусів перебувають у неробочому стані. Лише для того, щоб замінити їх сучасними тролейбусами із кондиціонерами потрібно витратити понад 100 мільйонів. Для міського бюджету це дуже велика сума.
Звісно, можна намагатися купувати по декілька одиниць на рік, наприклад, по 3 як це зараз пропонує Кучер (Петро Кучер – директор КП «Черкасиелектротранс» - ред.), однак таким темпом ми потрапимо в колесо, коли не встигатимемо оновлювати тролейбуси до того моменту, як вони постаріють.
Натомість можна піти шляхом інших успішних українських міст – швидко оновити парк б/у технікою, для забезпечення пасажирів транспортом, а потім поступово купувати нову.
Ще у лютому, побачивши можливість придбати 27 тролейбусів-гармошок HESS із Швейцарії, ми подали відповідну пропозицію, однак тролейбусний парк її відхилив. У результаті частину забрали Чернівці, частину - Сараєво.
За нашою стратегією 27 б/у тролейбусів мали замінити 14 неробочих старих тролейбусів, ще 13 одиночних машин, які перебувають в найгіршому стані, мали б бути розукомплектовані на запчастини.
Після цього ті 15 одиночних тролейбуси ЗІУ, що залишаються, мали б бути замінені на 15 тролейбусів з автономним ходом, що дозволило б нарешті запустити електротранспорт по вулицях Героїв Дніпра та Гагаріна, і за потреби випробовувати ними практичну доцільність нових маршрутів.
Провівши закупівлі, ми отримали б підприємство із:
- 28 тролейбусів-гармошок з високим рівнем підлоги.
- 27 тролейбусів-гармошок із низьким рівнем підлоги, можливістю аварійного автономного ходу.
- 28 тролейбусів- одиночок із низьким рівнем підлоги, які вже є.
- 15 тролейбусів з АХ, що дозволило б покрити два повноцінних маршрути.
Витрати на 15 тролейбусів з АХ склали б 114 млн грн за версію без кондиціонерів і 126 млн грн, якщо їх брати із кондиціонерами салону і кабіни водія. Тобто 27 б/у гармошок обійшлося б усього в 43.2 млн грн.
Таким чином за 148 млн грн ми отримали б 98 тролейбусів на ходу, з яких 70 - були б з низьким рівнем підлоги і зручними для інвалідів, молодих мам та інших мало мобільних людей; 65 тролейбусів були б гармошками, а це означає, що питання давки в транспорті було б зняте. Проїзд би став комфортним. Для порівняння, аналогічна кількість нових тролейбусів- гармошок від улюбленого паном Кучером виробника «Богдан» вартує 300 млн. Оновлення тролейбусного парку, якщо купувати лише нові тролейбуси в такій кількості, вартує понад 420! Млн. грн. Відчуваєте різницю, між 170 і 420 млн?
Черкасці мають їздити на зручному транспорті, а тролейбусний парк -розвиватися. Цілком зрозумілим є бажання придбати виключно нову техніку, але економічні реалії не дають швидкими темпами це зробити, тож затягування з приведенням парку тролейбусів до нормального стану грає проти підприємства, яке через це з кожним роком бере все більшу і більшу суму із бюджету міста.
Чим швидше пан Кучер це зрозуміє, тим краще буде для всіх. Звісно доведеться працювати, вчитися обслуговувати нову техніку, але без розвитку не буває прогресу.
