Ольга Косенко музейний працівник, фрілансер

Йожики і кактус, Або для чого ми іздіваємося зі своєї нервової системи

27 квітня 2015, 18:26

Коли я вперше познайомилася з Інтернетом (а сталося це порівняно недавно), то від захоплення масштабами цього винаходу читала все підряд. Особливо чогось мені подобалося читати коментарі під різними текстами. В силу власної любознатєльності мені було цікаво: що думають люди про таку-то подію або людину, чи дуже їх думка відрізняється від моєї.

І от чим більше я дистанційовано знайомилася з інтернет-користувачами з Росії, тим менше вони мені подобалися. І любов до читання коментарів гинула, як роса на сонці.

Ну, ладно, я читала цю гадість років з 10 назад, коли була молода й дурна, та й війни ще не було, та й лапшею з приправою «ми братскій народ» нас годували майже щодня, та й порівнювати кількість злоби і маразмів в расєйських коментарях тоді і зараз – це все рівно, що вистроювати поруч для фотосесії блоху і слона, в смислі, – не получиться, як не старайся. А от що штовхає людей зараз вивчати потоки отого сміття, що кидають в Інтренет наші сусіди, я зрозуміти не можу.

1

Ну, хай там журналісти, чи соціологи, чи психіатри – цим роботи непочатий край. Або ще злобні блогери, щоб написати непрілічний матеріал, висміявши при цьому мілєйших і добрєйших людей із сусідньої території. А от решта нащо це робить?

От пише, припустімо якийсь маразматик у Фейсбук: «Я давіча гаваріл с приближоннимі к пєрваму ліцу, так мнє гарантіравалі, что вся маларосія скора будєт в саставє расєї». Тут же набігла купа патріотів доводити йому, який він рєдіска. І що? Яка користь з цього хрестового походу? Порадували нещастя, у якого жизнь гівно, тим, що його ще хтось читає і більше того – коментірує?

Далі – хуже. Почалися перепости цього шлаку, та ще й з дурацькими приписками, типу «Гляньте, що цей мудак пише». На перепост прибіг сам автор-мудак з несмішною шуткою про гроби, і жирна страшна тьотка з гігантським опусом про мєсть і восстановлєніє історічєской справєдлівості, що цілком зійде за направлення до психіатра.

 

І таких прикладів – безліч. І оскільки моя офіційна посада звучить, як «науковий», та ще – й «старший», я вирішила замахнутися на святе: на класифікацію людей, які з тих чи інших причин ведуться на провокацію орків із Мордору по-сусідству.

 

  1. Йожики із кактусом.

Безымянный

 

Це найменш малодосліджена і малозрозуміла науці група. Їм не подобається читати злобні коменти про фашистів і бандерівців, вони нервуються, страдають, п’ють таблетки від давлєнія, іноді навіть плачуть, але все рівно: колються, но жруть кактус, тобто – читають, а іноді навіть – пишуть. Не знаю, нащо вони мучаться, може, таким чином силу волі тренують?

  1. Ідєйні борці з режимом.

1

Ці вважають себе помесью Че Гевари, Наполеона, Яроша і трохи – гестапо. Вони іздіваються з врага з особой безпощадностью (або їм здається, що «Кацап – ти дурак» – це жутко ізощрьонні питки). Поділяються на тихих і буйних. Буйні обітають в соцмережах і живляться енергією матюків, які їм адресно посилають возмущонні ватники. Тихі водяться на тих російських і вражеських українських сайтах, де не треба реєструватися. І ті, й інші – якісь злобні, агресивні, трохи самашедші і неудовлєтворьонні жизнью!

  1. Тролі на зарплаті.

383877036

Цей вид, обітающий з українського боку кордону, ніхто не бачив. А ось, якщо вірити, забула якому дослідженню, то популяція російських тролів досягла 20 тисяч. Тому я надіюся, що українські тролі на зарплаті, які виконують важливу місію від МінСтеця чи Госдепу, теж мешкають у всесвітній павутині, як ті сусліки, яких ми не бачимо, але вони – єсть!

  1. Гумористична сотня.

Це дуже круті товаріщі! Які можуть майстерно тролити вату, піднімаючи при цьому настрій всім, хто знайомиться з їхніми роботами. До таких зараховую учасників клубу «Рєпка», художника Жору Ключника та інших талантів.

І щоб ви мені повірили, що вони дуже класні, пропонує до перегляду кілька робіт Жори Ключника, взятих із його сторіночки у Фейсбуці, а «Рєпку» і самі в мережі знайдете, як захочете.

11051975_814936218588026_7316111174224976561_n

1 2 3 4

 

  1. Ті, яких бєс попутав.

До цієї групи можна зарахувати переважну більшість українців, що мають справу з Інтернетом. Всі ми хоч раз у своєму житті, але писали гнівний комент під ідіотським постом якогось ватана з Мордору чи мєстного підватника. Після того, не раз себе корили: «Ну, нащо я, дурень, поліз мавпам щось доводити? Тільки рознервувався!».

Не знаю, як ви, але я вже хочу, щоб Інтернет, а особливо – соцмережі, знову стали місцем, де постять котиків, фотки із відпочинку, «10 вправ для біцухи» і рецепти смачних пундиків. І я вірю, що так і буде. Частина мєстних підватників осознає, що були неправі, частина остаточно злякається Правого Сектора з каратєлями і мовчки сидітиме по своїх склепах із скєпами, а частина – виїде на омріяну Землю Обітованну, засаджену бірьозками.

А наші злобні сасєді і узагалі з Інтернету зникнуть, бо їм Кіріла-кегебешник заборонить користуватися цим бєсовським ізобрітєнієм бездуховних піндосів. І будуть вони дні проводити в молитвах за путіна і поліруванням бюстів сталіна. А ми перестанемо боятися їхнього прогресуючого божевілля і врождьонної агресії, бо на кордоні стоятиме гігантська стіна!

 

Всі тексти автора

Коментарі

Вгору