«Духовні хаби – замість занедбаних садочків», – Олександр Горобець

09 вересня 2020, 17:04

Останні шість років змінили багато людських життів. Економічна криза, Революція гідності, війна на Сході і згодом карантинні обмеження заходів боротьби з Covid-19 – все це лягло важким тягарем на плечі багатьох українців. Люди долають негаразди, йдуть назустріч викликам сьогодення та виборюють своє гідне життя. В цій боротьбі ми стаємо міцнішими, стійкішими та відповідальнішими, але ми дещо й втрачаємо…   Ми втрачаємо Любов. Любов і духовність…

Можливо, вам дивно чути про Любов від представника правої політичної сили, тим більше від члена партії Національний корпус – це трохи не вписується в образ, створений деякими ЗМІ та численними арміями ботів наших політичних опонентів в соціальних мережах. Але дійсність відрізняється від того, що вам малюють на чиєсь замовлення, саме тому я буду говорити про Любов і про духовність – про те, що є зі мною від початку свідомого життя. Попри радянський устрій я зі шкільного віку цікавився релігією, релігією та її антиподом – атеїзмом, одночасно читав і Біблію, яка залишилася мені від бабусі, й атеїстичні книги, які теж були в нашій бібліотеці. Згодом це переросло в глибоку зацікавленість релігійними, містичними та духовними течіями – я вивчав багато матеріалів різних систем і напрямків, спілкувався з представниками духовних спільнот різних країн, практикував численні техніки, які заведено називати езотеричними. Згодом доля звела мене з одним із найвидатніших світових духовних лідерів сучасності, під чиїм проводом я понад 10 років вивчав традиційну індійську йогу. Багато років викладав в Черкасах практику йоги за системою Yoga in Daily Life – то були, мабуть, найкращі мої часи. Я думав, що нести людям світло та любов буде моєю справою на все життя, але тим мріям не судилося здійснитися – прийшли події 13-14 років, постав вибір: або залишатися поза політикою і мирськими турботами, або брати на себе відповідальність за долю країни. На жаль, ці шляхи взаємовиключні. Вибір був важким, але хтось мав стати до боротьби, аби решта моїх братів і сестер мали можливість займатися мирними духовними справами. І ми, з найбільш пасіонарною частиною суспільства, взяли участь у визвольних змаганнях, в процесі яких ми й об’єдналися в спільноту, з якої згодом викристалізувалася політична партія Національний корпус.

Проте повернемося до нашої теми. Під час мирного життя у мене був великий і цікавий досвід міжнародних семінарів, де я бачив, як у різних країнах за підтримки влади створюються центри духовного і фізичного розвитку, як довкола них розростається ціла інфраструктура, в якій задіяні десятки людей. Деякі практичні аспекти тих систем впроваджуються в програми навчання в школах, спортивних закладах і навіть у комплекс фізичної підготовки правоохоронців.  Такі центри стають осередками здорового способу життя, мирного співіснування людей різних релігійних і духовних конфесій і несуть суспільству світло, мир та любов. Багато років у мене є намір створити такий духовний центр у нашому рідному місті. Спочатку то було лише в рамках нашої ГО «Йога в повсякденному житті», але згодом ця мрія виросла до більш глобального міжконфесійного центру, де буде можливість займатися улюбленою справою всім тим, у кого немає можливості утримувати власні приміщення, немає можливості сплачувати непомірну орендну плату комерційним структурам або сфера діяльності потребує більшого простору для зустрічей, спілкування та зайняття практиками. В такому духовному хабі знайдеться місце всім, не лише тим, хто заглиблюється в духовні течії – це має бути справжнім центром відпочинку і всебічного розвитку здорової української родини. Інтелектуальна етична освіта, фізичні вправи під наглядом досвідчених інструкторів, здорове харчування, цікаві міжнародні заходи і семінари  – цей перелік можна продовжувати і продовжувати.

Наразі у нас з’явилася реальна можливість втілити цю мрію в життя, більш того – створити такий центр у нас на Митниці. Багато хто з вас знає, про сумну долю колишнього дитячого садочка за адресою Припортова, 10 – ця будівля не використовується вже багато часу, її приміщення все більше приходять в стан, що унеможливлює подальшу експлуатацію. Поступово вона перетворюється в наркоманський притон, місце для сумнівного проводження часу підлітками та прихисток людей без постійного місця проживання. Я маю сумний приклад такого ж дитячого садочку в ПЗР – за який вже збирають підписи, аби його знести, настільки криміногенна атмосфера створилася навкруги тієї будівлі. Ми ще маємо час зупинити перетворення нашого садочку на такий осередок наркотрафіку та злочинності – я подав на «Громадський бюджет» проект створення в частині будівлі на Припортовій, 10 Міжконфесійного центру фізичного та духовного розвитку «Сонячний HUB». І хоча я усвідомлюю, що повне втілення такого глобального проекту виходить далеко за межі «Громадського бюджету», але то має бути початком, першим кроком на нашому шляху втілення мрії. Разом ми можемо перетворити небезпеку на світло, радість та любов. 

Інструктор з йоги, представник «Національного корпусу Черкащини» Олександр Горобець

Коментарі

Валерія сказав:

Крута ідея! Серед моїх знайомих є ті, які проводять семінари по харчуванню і здоровому способу життя, є ті, хто викладає англійську (дуже цікаво до речі), в нашому місті зустрічі для матусь в декреті і ще багато різних заходів! І було б дуже класно, як що для таких заходів було б таке місце, як «Сонячний HUB”. Нагому місту потрібно таке місце, яке б надихнуло молодь, і не тільки, на нові ідеі!!! Бажаю успіхів!!! Підтримую!!!

Вгору