В Умані хасиди відсвяткували Рош га-Шана. Новий рік почали справляти з вечора п’ятниці, 18 вересня. Через закриті кордони до міста змогло приїхати приблизно 2 тисячі паломників. Порядок охороняє понад пів тисячі поліцейських та нацгвардійців.
В район паломництва приїжджаю ще о 18-ій вечора. На під’їздах стоять блокпости. Чоловік у костюмі біозахисту тримає в руках пульверизатор. Трохи далі - ще один блокпост. На ньому вартують двоє хлопців з Нацгвардії.
- Трохи бардак у нас тут, - скаржиться один із них. – Можемо стояти на посту більше, ніж потрібно. Ще холодно. Теплого одягу не дали, хоч продував крижаний вітер. На обід дали по банці тушонки. Щоправда, можна було брати ще, якщо не наївся. Але тут все одно краще, ніж у частині.
- Це ти так кажеш, поки не загримів у госпіталь, - відказує його напарник. Дістає цигарку і запалює. – Захворієш, одразу зміниш свою думку.
Віруючі літнього віку не поспіхом прогулюються вулицею Пушкіна. Більш молоді хасиди носять пакети із продуктами до себе в готель. В одного з таких помічаю 5 пляшок пива у поліетиленовій сумці. Бряжчать, стукаючись одна об одну. Проходить повз жінку, яка когось чекає біля «кошерного» супермаркету. Попередні роки вона здавала квартири туристам.
- Ніхто зараз не здає житло, - розводить руками уманчанка. Називатися не хоче. – Хасиди позаїжджали у готель чи квартири, які належать їм. Тому немає зараз клієнтів у людей. По цій вулиці ж навіть торгувати нашим заборонили. Раніше на кожному кроці стояли ятки з різними товарами. Та й самих хасидів же мало. Тисяча-дві проти щорічних 30 тисяч. Зазвичай тут проштовхнутися важко. А тепер машини он спокійно їздять. Але це перший рік, коли я себе відчуваю у безпеці. Поліції більше, ніж самих паломників.
Нижче місця нашої розмови збираються інші журналісти. Поруч з ними бійці спецпідрозділу поліції. Мають наказ охороняти медійників. До них підходить тутешній хасид Хайм Хазін й відповідає на запитання. Довго не затримується. Поспішає підготуватися до святкування.
- Якщо так склалося, що на Рош га-Шана приїхало так мало людей, ми маємо сильніше молитися, - каже Хазін. Спілкуємося на ходу. – Це не проста проблема. Та тут змішана хвороба з політикою. Насправді все не так, як намагаються показати. Просто попереду вибори. На кордоні в Білорусі «застряг» мій брат. Хоча в Україні живе батько і він мав право проїхати. Та сказали, що закони не для хасидів.
Біля автоматів з безкоштовною кавою стоять 2 контролери в спецмайках з написом «COVID-19. Контроль». Мають підказувати, куди звертатися у випадку захворювання на коронавірус. Маски опустили на підборіддя. Частина людей в черзі за напоєм також масками не користуються.
Окрім малолюдності на вулиці, в очі кидається чистота. Зазвичай обабіч дороги лежать гори сміття. Місто ретельніше та оперативніше стали прибирати, пояснюють хасиди. Дорогою часто їздять автівки на іноземній реєстрації. В салоні сидять хасиди. Частина з них значно перевищують швидкість. Правоохоронці на це не реагують.
Тротуаром прогулюється симпатична дівчина з фотоапаратом.
- Колись давно ще тут ходила. Мені цікаві різні національності та їхні традиції, - пояснює 25-річна Юлія Кучер. – Якось п’яні хасиди почали чіплятися й кричати: «Фіфті доларс». Пропонували ціну за секс. Дівчатам взагалі не бажано сюди приходити в такі дні. Здебільшого йдуть ті, хто готовий брати гроші за інтим. Серед студенток є такі. 4 роки я не потикалася сюди. А це все ж наважилася. Тут все спокійно, як на мене.
Повертаюсь до 9-поверхівки, яка розташована на в’їзді до кварталу хасидів. У дворі біля дитячого майданчика стоїть мешканка будинку.
- Цього року нам морально і фізично легше, - пояснює Марія Павлівна. – А от матеріально – значно важче. Тут люди виживали завдяки хасидам. Я двірник. Мало того, що зменшили ставку, так ще і зарплату затримують. Ось отримала за червень 3100 гривень. Я здавала завжди квартиру туристам. Живу на 9-ому поверсі. Брала 900-1000 доларів за 3-4 доби. Як тепер буду виживати, не знаю. Ми з дитиною ночували самі на дворі чи на техповерсі. Потім вигрібала сміття і навіть шприци. Зараз в декого теж живуть хасиди, але то постійні клієнти.
За годину до початку святкування по Пушкіна їде машина й поливає асфальт дезрозчином. Хасидів збирається все більше. Після читання молитви гуртом йдуть до їдальні. Деякі журналісти намагаються поговорити з віруючими. Це їм не вдається. Після початку Рош га-Шана хасидам не можна нічого робити. Вечір та ніч минають без надзвичайних подій.
На ранок суботи знову прямую в район паломників. З дворів приватних будинків чути ранішню молитву. В хасидів триває шабат. На вулицях так само чисто. Біля сміттєвих баків помічаю жінку-двірника. Перед нею мішок з непотребом.
- Сміття було все одно багато, - говорить Ніна Коломієць. – Я сама 8 тачок вивезла. Мішками з під’їздів викидали. Хасиди не стали охайнішими. Просто їх менше. О 6-ій ранку тут жах, що коїлося. І це в них ще шабат. Кидають, куди бачать. Робиш зауваження, що об стіну горохом. А от в неділю-понеділок буде тирло. За прибирання тут нам ніхто не доплачує. Самі паломники можуть іноді дати «на чай». Хто долар, хто кілька гривень. Але таке трапляється рідко. Серед них теж є хороші люди.
Як і попередні дні в районі паломництва все спокійно. Святкування Нового року в хасидів продовжилося до вечора неділі. У понеділок всі почали роз’їжджатися по домівках.
Підготував Сергій Радченко
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
