Жінка проти чоловіка: як на Черкащині дотримуються гендерних прав

02 травня 2018, 07:29

Щодня все більше українців прагнуть дізнатися про європейський менталітет і побачити, як цінності впливають на повсякденне життя європейців. Водночас, дуже часто уявлення українців про європейські цінності містить стереотипи та хибні переконання, що були сформовані пропагандою та маніпуляцією з боку політичних сил чи впливом зовнішніх чинників. Про місце європейських цінностей в житті черкащан, зокрема й питання гендерної дискримінації в Україні в цілому дізнавався кореспондент vikka.ua.

Дискримінація на роботі

Під час прийому на роботу у жінок іноді питають про особисте життя, вимагають фото, "приємну зовнішність", обмежують вік, обіймають, знецінюють через стать, розглядають фігуру та обурюються, коли дізнаються про дітей. Така поведінка з боку роботодавців є упередженою та іноді дискримінаційною.

Черкасець Андрій Борисов (ім’я змінено) зіткнувся з чоловічою дискримінацією саме на роботі. Він каже, такого вже точно не очікував.

"За фахом я стиліст-колорист. В одному із київських салонів краси працювала моя знайома, яка і запросила мене на роботу. Коли пропрацював близько двох тижнів, прийшла пишна пані, яка відмовилася, щоб я її обслуговував, зважаючи на те, що я чоловік і нічого в цьому не розумію, – каже він. – Після такого інциденту власниця салону мене попросила зібратися і піти геть".

А ось Ірина Семенова п’ять років пропрацювала у службі з надзвичайних ситуацій. Каже, з дискримінацією також іноді стикалася.

"Чомусь усі мене не оцінювали як гарного фахівця, а думали, що я там працюю через те, що маю якісь близькі стосунки із начальником. Насправді така поведінка і слова з боку людей, які мене не знають, є не лише образливою, але і справді дискримінаційною. Чому, якщо я гарна і молода жінка, то не можу бути ще й розумною і успішною?", – каже вона.

Гендерна експертка Юлія Гончар розповідає, що при першому своєму працевлаштуванні зіштовхнулася із гендерною дискримінацією.

"Мені відмовили, аргументуючи тим, що я молода жінка, яка, ймовірно, народить дітей і піде у декретну відпустку. Тож на цю посаду взяли хлопця, який повернувся з армії, – розповідає вона. – Якби я була тоді більш обізнаною, то могла б звернутися до суду, адже в Україні заборонено відмовляти на підставі статі при працевлаштуванні. На жаль, багато молодих жінок стикаються з подібною проблемою при працевлаштуванні".

Згідно з результатами проекту Європейського Союзу та Ліги соціальних працівників України "Знову до роботи", кожна п’ята вагітна жінка зазнавала дискримінації на роботі. Не краща ситуація і в жінок, які уже мають дітей. За інформацією одного з досліджень hh.ua, на проблеми з роботодавцем нарікають 75% опитаних мам, що працюють. Зокрема, їм складно відпроситися з роботи, якщо дитина хворіє, або просто необхідно піти раніше, щоб вирішити питання, пов'язані з малюком.

Гендерні стереотипи

https://youtu.be/_cPQsrhhH18

У суспільстві існують численні стереотипи щодо жінок і чоловіків різного віку. Стереотипи можуть переростати в упередження та дискримінацію, коли жінці чи чоловіку відмовляють у доступі до можливостей чи реалізації прав на підставі їхньої статі. На жаль, таких прикладів у нашому суспільстві є багато.

Ще у 2005 році був прийнятий Закон України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків". У квітні 2018 року Урядом затверджено Державну соціальну програму забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року.

"Без рівноправ'я демократичну країну побудувати неможливо. Принципи гендерної рівності визнані українським законодавством та Конституцією. Сподіваюсь, що українське суспільство нарешті стане вільним від гендерних стереотипів, гарантуватиме на практиці рівність прав і можливостей для кожного та кожної", – зауважує експертка Юлія Гончар.

Керівник проектів громадської організації "Молода Черкащина" Тетяна Кавальчук додає: суспільство ще не досягло рівня розуміння рівності між жінками та чоловіками як базової цінності. Гендерні стереотипи щодо місця і ролі жінок та чоловіків змінюються, але повільно.

Гендерність у владі

Світові дослідження довели, що коли жінку-кандидатку супроводжують коментарі щодо її зовнішності чи сімейних зобов’язань, рівень довіри і поваги до неї як до експерта, спеціаліста різко знижується. А тепер уявімо собі, що у чоловіка-кандидата запитують, яким є його улюблений бренд одягу або хто сидітиме з його дітьми, поки він керуватиме країною…

В Україні часто можна побачити упереджене ставлення до молодих жінок-кандидаток у політиці. Наприклад, іноді звучать запитання на кшталт: "Для чого тобі, молодій дівчині, політика?", "Звідки в тебе гроші на вибори?", "Чи є в тебе чоловік?" тощо.

Тетяна Кавальчук каже, що це може свідчити про стійкість гендерних стереотипів щодо призначення жінки і чоловіка у суспільстві, прийнятності для них тих чи інших професій. Жіночі виборчі кампанії навіть в українських умовах можуть бути цілком успішними.

"Якщо ми говоримо про виборчі кампанії в розвинутих демократичних країнах, то вони відбуваються на фоні сталого усвідомлення суспільством гендерної рівності. Дівчат і хлопців змалечку виховують як рівноправних партнерів, зокрема і в політиці. Тому по всьому світу є велика кількість успішних жінок-політиків різного рівня", – каже вона.

За її словами, при владі наразі перебуває всього 12% жінок. Зокрема у Черкаській області у складі обласної ради на початок січня 2018 року нараховується 10 жінок-депутатів, що складає всього 12%, чоловіків же – 74 особи.

"Україна має значний гендерний дисбаланс у Парламенті – лише 12% жінок. Такий перекіс негативно впливає на якість політичних дискусій та рішень. Ця проблема та необхідність більш паритетного представництва жінок і чоловіків у Верховній Раді визнана і українським законодавством, – каже Юлія Гончар. – Ще 2015 року норму про "гендерні квоти" було включено до виборчого законодавства. Але більшість партій її не дотрималось. Прикро, що навіть законотворці оминають закони і лише одна партія має третину жінок-парламентарів у своєму складі".

Водночас для досягнення гендерної рівності необхідно розвивати лідерські навички у дівчаток ще з дитинства, використовувати приклади визначних жінок у науці, спорті, політиці, економіці, мистецтві. На жаль, сучасна школа має в своїй основі багато гендерних стереотипів. Однак, останнім часом чимало зроблено і для виправлення ситуації: здійснюється гендерна експертиза шкільних підручників і програм, надаються рекомендації експертів для виправлення ситуації на усіх рівнях.

Директиви ЄС

Член Громадської ради з гендерних питань у ВР України Наталя Байтюк каже, що індекс гендерного розриву між країнами ЄС і Україною скоротився, за даними 2017 року, на 8 сходинок. Україна посідає наразі 61 місце серед 144. Це рівність в освіті, в охороні здоров’я, доступу до підприємницької діяльності. Але маємо 123-тє місце по політичній участі жінок.

"У нас найбільший гендерний розрив у Європі, чи не найбільший у світі", – каже вона.

Угода між Україною та ЄС передбачає імплементацію шістьох директив, і чотири з них мають гендерний характер.

У першій директиві йдеться про рівне ставлення до чоловіків та жінок у питаннях доступу до товарів та надання послуг.

Рівність у доступі до товарів та послуг передбачає виключення непрямої та прямої дискримінації. Яскраво проілюструвати дану норму може ситуація з годуванням дітей грудьми у громадських місцях. В Україні відомі випадки, коли таким матерям робили зауваження або просили не заходити до закладу громадського харчування.

"Це європейська практика, яка існує вже давно. У Черкасах було багато випадків, коли дискримінували жінок, не дозволяючи годувати дітей груддю в громадських місцях, – каже Наталя. – Немає ніякого одягу чи правил для того, щоб це робити, законодавчо це ніяк не прописано. Тут жінки особисто обирають якими правилами етичними, моральними чи візуальними їм користуватися".

Міністерство соціальної політики бачить реалізацію цієї директиви через відновлення інституту радників із гендерних питань, узагальнення досвіду міжнародних громадських організацій, які працюють у сфері дискримінації, організацій та проведенні тренінгів, досліджень про різницю в доступі до правосуддя між жінками та чоловіками.

Наталія Байтюк зазначає: для Європи важливий принцип рівного соціального забезпечення і тут Україні буде дуже складно, адже рівень життя значно відрізняється від Європейського.

"Ця директива спрямована на те, щоб максимально скоротити період розриву в роботі для жінок або чоловіків. Створити таким людям умови для того, щоб вони могли гармонійно поєднувати професійну діяльність та виховання дитини, – каже вона. – Це і гнучкий графік роботи, обов’язкова батьківська відпустка, а також family-friendly ініціативи, коли на підприємствах створюються міні-дитячі садочки – кімнати, де тимчасово під нагляд вихователя можна залишити дитину".

За її словами, в Україні також з’явилася така ініціатива кілька років тому – університет, дружній до сім’ї. ЇЇ реалізовують вищі навчальні заклади по всій країні, які мають більше 40 вишів-партнерів. Наразі створено більше 10-ти таких кімнат у вищих навчальних закладах України, зокрема дві – у Черкаській області.

Друга директива про запровадження батьківської відпустки у зв’язку з усиновленням дитини, якій більше трьох років.

Така відпустка повинна тривати 3 роки; вона передбачає скорочення робочого часу для жінок та чоловіків і визнання права відсутності на роботі через хворобу чи нещасний випадок з дитиною або родичем. Ця норма має застосовуватись як у державних, так і приватних установах. Ще одним важливим аспектом цієї директиви є неможливість передавання відпустки по догляду за дитиною іншому члену подружжя. Тобто якщо чоловік взяв на себе цей обов’язок, то він не зможе потім передати його дружині.

Міністерство соціальної політики поки не розробило правил, які могли б регулювали ці процедури. Наразі існує тільки план консультацій із країнами ЄС щодо створення невідкладної батьківської відпустки.

"Тепер роботодавець, беручи на роботу чоловіка чи жінку репродуктивного віку, не буде надавати перевагу чоловікам, а знатиме, що вони також зможуть взяти відпустку по догляду за дитиною", – коментує Наталя Байтюк.

Третя директива стосується поліпшення безпеки та гігієни праці для вагітних працівниць, жінок, які недавно народили, або годувальниць.

І тут українське законодавство начебто і сприяє захисту прав українських жінок у цьому питанні. Ця практика, яка прямо забороняє жінкам реалізовувати себе в певних професіях, залишилася ще з радянських часів. Спроб реформувати таку політику, покращити умови праці для обох статей – як чоловіків, так і жінок – поки немає.

Четверта директива пропонує рівне ставлення до чоловіків та жінок у сфері соціального забезпечення.

Перш за все, ідеться про випадки інвалідності, безробіття, травмування через виконання службових обов’язків, нещасні випадки. Міністерство соціальної політики відзвітувало про те, що всі положення цієї директиви впроваджені в українське законодавство. Але досі не вирішена проблема з жінками, які служили в АТО та займалися розвідкою чи були командирами військових підрозділів. Офіційно їх оформляли як кухарок чи медсестер. Варто розуміти, що це не лише питання соціального визнання чи нагород, це питання соціальних пільг після повернення до мирного життя.

Європейський досвід

Найкраща ситуація із гендерною рівністю серед країн ЄС – у Швеції та Данії, найгірша – у Греції та Угорщині. Такі дані оприлюднив наприкінці минулого року Європейський інститут гендерної рівності – агентства ЄС, яке базується в Литві.

Країни ЄС оцінювали за 100-бальною шкалою з точки зору роботи, грошей, знань, часу, влади та здоров’я в період між 2005 та 2015 роками. Дослідники вивчали також проблеми з насильством.

Найкращий показник у Швеції (82,6 зі 100) та Данії (76,8). Третє місце поділили Фінляндія та Нідерланди. Найгірша ситуація з гендерною рівності в Греції (50), Угорщині (50,8) та Словаччині (52,4).

Загалом середній показник по ЄС склав 66,2 – це незначне покращення у порівнянні з 2005 роком (всього на 4,2 пункта вище).

"Нам досі залишається подолати довгий шлях до досягнення гендерно рівного суспільства і всі країни Євросоюзу мають можливість для покращення", – заявила директор інституту Вірджинія Лангбак.

Ця публікація була підготовлена в межах проекту "Просування реформ в регіони" за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ТРК "ВІККА" і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу.

Вгору