Ольга Косенко музейний працівник, фрілансер

Замкнуте коло, або ні кроку назад

10 листопада 2016, 14:31

Цьогоріч ми святкували 25 років незалежності нашої країни. Здавалося б, комуністи мали лишитися в глибокому минулому, за цей час мало вирости покоління молодих і патріотичних, та й найбезнадійнішим совкам не залишається нічого іншого, як змиритися зі своєю поразкою.

Ага, зараз!

Цих безнадійних совків ще так багато.

Вони ніжно плекають в серці заповіти Ілліча.

Вони ненавидять все, що стосується України, хоча примудряються проскочити на пристойні посади в країні, яка їм осоружна, вони сприйняли декомунізацію як особисту образу.

Вони тримають у надійній схованці піонерський галстук / партійний білет / комсомольський значок, час від часу дістають його на світ божий і, ніжно погладжуючи, примовляють: «Нічого, нічого, все ще може змінитися».

Якби цим обмежувалася їхня діяльність, то й нехай собі – мало хто там чим займається за зачиненими дверима власного помешкання. Але ж вони активно шкодять. І роблять це, не жаліючи ні своїх сил, ні часу.

Декомунізація спізнилася на два десятиліття. Лише минулого року почали дійсно діяти: зносити пам’ятники радянським діячам, перейменовувати вулиці, вводити національні свята. Процес хоч і зі скрипом, але запущений. Скрип створюють все ті ж вірні заповітам Ілліча ретрогради.

15050224_1286643601357193_829007239_n

Нашому провулку Тельмана завдяки декомунізації пощастило носити звучне прізвище героїчних братів Чучупаків, холодноярських героїв, молодих і сміливих, що віддали життя за теперішню незалежність України. Як і на кожній вуличці, у нас знайшлися невдоволені: тим страшенно дорогий Тельман, до якого прикипіли за стільки років всією душею, тим надто важко прізвище таке вимовляти, а деякі взагалі мають цікаву теорію про те, що всі немилозвучні і смішні прізвища: Дишло, Ярмо, Тягло, Чучупак і подібні треба викреслити назавжди з української мови, бо це так пани обзивали своїх холопів.

Десь би побалакали собі, та й змирилися б, але на нашій вулиці десяток невдоволених людей, ну, дуже старшого віку знайшли собі ватажка. Ще більш вірного ленінця, ніж вони, бо їхнє невдоволення обмежувалося кухонним бурчанням, а пані-ватажок вбила купу часу і сил на те, щоб оббивати пороги чиновників і ініціювати судові засідання. От наскільки прізвище Чучупака їй ненависне.

Розуміючи, що проти декомунізації не попреш, пані-ватажок почала давати на жалість: мовляв, старшим людям важко це прізвище вимовляти, в школі дітей дражнять «чупакабрами», то давайте вигадаємо щось красивіше. Я ж не проти декомунізації, не думайте.

Телеканал ВІККА навіть зняв про невдоволених сюжет. В цьому сюжеті менше десятка пенсіонерів наввипередки кривляються на камеру: «Чупакабра, Чупакабра, мі отето токо із платьожок узналі, что ми тєпєрє чупакабри, ги-ги-ги». Пані-ватажок оперує більш «серйозними» аргументами: їй дали всього місяць, щоб вирішити, яку назву вона хоче для нашого провулку, та ще й громадські обговорення проводили в той час, коли грип гуляв. Все, процедура порушена, а отже треба перейменовувати провулок по бажанню пані-ватажка і її стареньких підданих.

Цей шабаш неосвічених людей колись припиниться? Ні один з тих, що прийшли покривлятися на камеру, навіть не потрудився взнати, хто ж такі Чучупаки і чого престижно жити на вулиці їх імені.

Коли ми вже станемо сильними і по-справжньому незалежними?

Коли старечі руки, що й досі ніжно погладжують неіснуючий піонерський галстук / партійний білет / комсомольський значок, перестануть однією рукою тягнутися за пакетом «виборчої» гречки, а іншою тягнути своїх дітей та внуків назад в затхле болото?

Коли наші лідери будуть насправді сильними і зможуть дати рішучу відсіч навіть за спробу змінити хід історії, зневажити українських героїв, відродити совок?

Коли ретрогради, яких починає перекошувати від прізвищ Бандера, Шухевич, Чучупака, Петлюра, Мазепа, не зможуть влаштувалися в цій країні навіть двірниками, а не будуть з пихатим виглядом займати провладні посади?

Ми бігаємо по замкнутому колу.

Ми робимо крок вперед і два назад.

Ми не можемо ніяк прогнати цей привид комунізму.

Ми й досі – «славних прадідів великих правнуки погані», хоч наче й почали краще старатися.

Міський голово і всі, хто відповідальний за процес декомунізації, будь ласка, не дайте цим динозаврам шансу на реванш. Ось цей прецедент має стати показовим і продемонструвати всім тим, хто й досі не може змиритися з існуванням України і розвалом СРСР, що часи змінилися і повернення назад не буде.

За вашими плечима стоять Бандера, Шухевич, Чучупаки та інші українські герої, що не боялися давати рішучий відсіч ворогу.

І ви не бійтеся!

З вами Бог та Україна!

Всі тексти автора
sava сказав:

Автору–честь і хвала !! просто затуркані старенькі ведуться на провокаціі проклятущих комуняк та своіх черкаських сепарів.Вічно невдоволені чимось москалюки!!! коли ви вже десь дінетесь??

Вгору