Блоги

Замкнуте коло, або ні кроку назад

Ольга КОСЕНКО музейний працівник, фрілансер

косенкоЦьогоріч ми святкували 25 років незалежності нашої країни. Здавалося б, комуністи мали лишитися в глибокому минулому, за цей час мало вирости покоління молодих і патріотичних, та й найбезнадійнішим совкам не залишається нічого іншого, як змиритися зі своєю поразкою.

Ага, зараз!

Цих безнадійних совків ще так багато.

Вони ніжно плекають в серці заповіти Ілліча.

Вони ненавидять все, що стосується України, хоча примудряються проскочити на пристойні посади в країні, яка їм осоружна, вони сприйняли декомунізацію як особисту образу.

Вони тримають у надійній схованці піонерський галстук / партійний білет / комсомольський значок, час від часу дістають його на світ божий і, ніжно погладжуючи, примовляють: «Нічого, нічого, все ще може змінитися».

Якби цим обмежувалася їхня діяльність, то й нехай собі – мало хто там чим займається за зачиненими дверима власного помешкання. Але ж вони активно шкодять. І роблять це, не жаліючи ні своїх сил, ні часу.

Декомунізація спізнилася на два десятиліття. Лише минулого року почали дійсно діяти: зносити пам’ятники радянським діячам, перейменовувати вулиці, вводити національні свята. Процес хоч і зі скрипом, але запущений. Скрип створюють все ті ж вірні заповітам Ілліча ретрогради.

15050224_1286643601357193_829007239_n

Нашому провулку Тельмана завдяки декомунізації пощастило носити звучне прізвище героїчних братів Чучупаків, холодноярських героїв, молодих і сміливих, що віддали життя за теперішню незалежність України. Як і на кожній вуличці, у нас знайшлися невдоволені: тим страшенно дорогий Тельман, до якого прикипіли за стільки років всією душею, тим надто важко прізвище таке вимовляти, а деякі взагалі мають цікаву теорію про те, що всі немилозвучні і смішні прізвища: Дишло, Ярмо, Тягло, Чучупак і подібні треба викреслити назавжди з української мови, бо це так пани обзивали своїх холопів.

Десь би побалакали собі, та й змирилися б, але на нашій вулиці десяток невдоволених людей, ну, дуже старшого віку знайшли собі ватажка. Ще більш вірного ленінця, ніж вони, бо їхнє невдоволення обмежувалося кухонним бурчанням, а пані-ватажок вбила купу часу і сил на те, щоб оббивати пороги чиновників і ініціювати судові засідання. От наскільки прізвище Чучупака їй ненависне.

Розуміючи, що проти декомунізації не попреш, пані-ватажок почала давати на жалість: мовляв, старшим людям важко це прізвище вимовляти, в школі дітей дражнять «чупакабрами», то давайте вигадаємо щось красивіше. Я ж не проти декомунізації, не думайте.

Телеканал ВІККА навіть зняв про невдоволених сюжет. В цьому сюжеті менше десятка пенсіонерів наввипередки кривляються на камеру: «Чупакабра, Чупакабра, мі отето токо із платьожок узналі, что ми тєпєрє чупакабри, ги-ги-ги». Пані-ватажок оперує більш «серйозними» аргументами: їй дали всього місяць, щоб вирішити, яку назву вона хоче для нашого провулку, та ще й громадські обговорення проводили в той час, коли грип гуляв. Все, процедура порушена, а отже треба перейменовувати провулок по бажанню пані-ватажка і її стареньких підданих.

Цей шабаш неосвічених людей колись припиниться? Ні один з тих, що прийшли покривлятися на камеру, навіть не потрудився взнати, хто ж такі Чучупаки і чого престижно жити на вулиці їх імені.

Коли ми вже станемо сильними і по-справжньому незалежними?

Коли старечі руки, що й досі ніжно погладжують неіснуючий піонерський галстук / партійний білет / комсомольський значок, перестануть однією рукою тягнутися за пакетом «виборчої» гречки, а іншою тягнути своїх дітей та внуків назад в затхле болото?

Коли наші лідери будуть насправді сильними і зможуть дати рішучу відсіч навіть за спробу змінити хід історії, зневажити українських героїв, відродити совок?

Коли ретрогради, яких починає перекошувати від прізвищ Бандера, Шухевич, Чучупака, Петлюра, Мазепа, не зможуть влаштувалися в цій країні навіть двірниками, а не будуть з пихатим виглядом займати провладні посади?

Ми бігаємо по замкнутому колу.

Ми робимо крок вперед і два назад.

Ми не можемо ніяк прогнати цей привид комунізму.

Ми й досі – «славних прадідів великих правнуки погані», хоч наче й почали краще старатися.

Міський голово і всі, хто відповідальний за процес декомунізації, будь ласка, не дайте цим динозаврам шансу на реванш. Ось цей прецедент має стати показовим і продемонструвати всім тим, хто й досі не може змиритися з існуванням України і розвалом СРСР, що часи змінилися і повернення назад не буде.

За вашими плечима стоять Бандера, Шухевич, Чучупаки та інші українські герої, що не боялися давати рішучий відсіч ворогу.

І ви не бійтеся!

З вами Бог та Україна!

  
Усі тексти автора
Коментарі - 1

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*


*

* Модератор має право без попередження та додаткових пояснень видаляти коментарі, які не відповідають ПРАВИЛАМ сайту.

Автору–честь і хвала !! просто затуркані старенькі ведуться на провокаціі проклятущих комуняк та своіх черкаських сепарів.Вічно невдоволені чимось москалюки!!! коли ви вже десь дінетесь??

КАЖУТЬ ЩО...
СОЦ. МЕРЕЖІ
Читайте нас на Facebook

AVTOsale.ua-всі пропозиції з продажу авто Вашого міста.
Слідкуйте за свіжими новинами в Україні на UKR.NET
Афіша всіх фільмів в кіно на KINOafisha.ua.
Погоду в Черкасах на тиждень дивись на Sinoptik.ua.