Ольга Косенко музейний працівник, фрілансер

З 26-ми роковинами тебе, Україно! З днем народження тебе, Рідна!

23 серпня 2017, 11:14

Коли Президент підписав указ до святкування 26-ї річниці Незалежності, ЗМІ почали писати про те, що відбудеться в цей день в Києві та в інших містах України і, як результат, з усіх-усюдів полинуло бурчання «нашо ото тратиться», «у нас війна, а вони паради устраюють», «не ювілей же ж, то для чого так помпезно» і тому подібне.

Але ж День незалежності, то не просто собі свято, як Новий рік чи 8 березня. Це пояснення, чого гинули герої раніше і чому вони продовжують це робити зараз.

Не за депутатів і президентів, а за те, щоб мати свою, окремішню країну, а не бути однією з безликих республік / губерній монстра, що розтікся на півсвіту.

Про цю Незалежність, до якої ми ставимося як до чогось «само собою разумєющегося», є то і є, нехай буде, їсти не просить, мріяло багато поколінь, але лише ми маємо можливість жити з нею.

І парад 24 серпня потрібен. Треба, щоб головною вулицею столиці України пройшли і ровесники Незалежності, і старше покоління, яке по мірі своїх сил вимріювало її, і юнацтво, яке про савєцький союз знає лише з книжок і стогонів тролейбусних пенсіонерів: «яка вкусна була ковбаса по 2,20».

Вони пройдуть, такі красиві і мужні, частково обпалені війною, а ми зможемо зайвий раз замилуватися і погордитися ними, і втішитися з того, що нашу Незалежність є кому захищати.

Для американців День незалежності – одне з головних свят. І це не тому, що зараз США – сильна і багата країна, а тому, що вона такою стала, шануючи свободу, яку здобула, підносячи на недосяжний рівень національні символи своєї держави і пригадуючи героїв, які витворили американське диво.

Нам зараз нелегко у всіх відношеннях.

Ми робимо багато помилок, насамперед – на чергових виборах.

Ми переносимо нелюбов до владців на неприязне ставлення до країни.

Ми травмовані не лише війною і бідністю, але й тим, що пережили наші предки – революціями, репресіями, голодоморами.

Ми не можемо в силу багатьох причин саме зараз збудувати на зависть іншим країнам міцну фортецю, на якій гордо буде написано «Україна».

Але можемо закласти пристойний фундамент для майбутніх поколінь.

Ми вже це потроху робимо.

Нам вже є чим і ким пишатися.

Не дозволяймо скептикам своїм унилим бурчанням «нашо ото тратиться», «у нас війна, а вони паради устраюють», «не ювілей же ж, то для чого так помпезно» заглушити стукіт берців по Хрещатику і тихі вітання тих, для кого незалежність – це не просто собі слово, це скрижаль: «З 26-ми роковинами тебе, Україно! З днем народження тебе, Рідна»!

 

Всі тексти автора
Вгору