сьогодні

11:56

Юрій Ткаченко: “Я готовий стати останнім черкаським губернатором”

Фото Маріанни Немченко

Фото Маріанни Немченко

Новий голова Черкаської обласної державної адміністрації Юрій Ткаченко знає, що таке бути біженцем і водночас має досвід успішного бізнесмена. Далекоглядних планів на владу не будує, визначивши собі роль кризового мендежера, який має діяти рішуче, але пам’ятати про компроміс. Про це та перші кроки нової команди – у інтерв’ю губернатора сайту “Про все”.

Про призначення, політику і кадри

– Юрію Олеговичу, хто був ініціатором висування Вашої кандидатури на посаду голови адміністрації Черкаської області? Хто в Кабміні просував ідею про ваше призначення?

– Ініціатором мого призначення була політична партія “УДАР”. Це факт. Я публічно і абсолютно відверто відмовився від призначення. Водночас у цей непростий час хтось мав узяти на себе відповідальність перед країною і Черкащиною. І тому я прийняв тверде рішення, враховуючи ті сварки, які відбувалися навколо моєї кандидатури. Я розумію, що це – не на тривалий час. Нині вже визначені основні кроки роботи на кілька місяців, протягом яких працюватиму я та мої заступники. Нині немає сенсу розробляти плани на рік, на два, на п’ять. Адже найближчим часом відбудеться реформа місцевого самоврядування, яка передбачає розформування державних адміністрацій. Тому варто сьогодні виходити з реалій та діяти швидко.

– Розпорядження про призначення було підписане пізно увечері в суботу. Як на це зреагувала Ваша родина, як розпочався Ваш наступний день?

– Безумовно всі перехвилювалися, тому що не очікували цього після моєї відмови. Є ті, хто мріють потрапити на цю посаду, сподіваючись чи то матеріальних, чи іміджевих благ, певне, не враховуючи того, що вимагатиме ця посада від людини. Моє ж хвилювання було пов’язане із вимогами публічності, які передбачає посада голови облдержадміністрації. Я досі не був наскільки публічною людиною.

У перший день роботи, це була неділя, я підписав лист-клопотання до Верховної Ради щодо призначення позачергових виборів Черкаської міської ради. Наступним було звернення про дострокові вибори до обласної ради. Я зробив це аби зняти масу проблемних питань по місті. Адже зараз маю розбиратися із тим шквалом проблем, який перенаправляється у мій бік з міста: садочки, школи, переселенці з гуртожитку.

Нещодавно із дитячого садочку №21 прийшли 50 батьків з дітьми скаржитись, що у закладі вже зроблено ремонт, але діти туди потрапити не можуть. Виною тому — бюрократичний механізм. Я був вимушений запросити в.о. секретаря міськради Віктора Білоусова і поставити конкретне завдання. Це було у четвер, а на понеділок ми домовилися, що, у випадку відсутності потрібних документів, я сам заведу дітей у садочок. В принципі це так і відбулося: дітей завели і почали постфактум збирати документи.

– Ситуація із Вашим представленням викликала багато пересудів. Зараз Ви можете розповісти, чому так відбулося?

– Моє представлення було дійсно дивним. Після призначення, у понеділок, я потелефонував Міністрові Кабінету Міністрів і запитав, хто мене представиме, адже досі обов’язковою була процедура офіційного представлення голови адміністрації представником Кабміну. Мені відповіли, що зараз такої практики немає і голову адміністрації представляє голова облради. Валентина Михайлівна відмовила, бо все-таки йдеться про президентську вертикаль. Нічого не залишалось, як зібрати якомога більше людей на площі і самопредставитись. Це було дійсно урозріз із правилами, адже досі голову облдержадміністрації представляли при закритих дверях. Перед громадськістю мені треба було сказати: чому я тут, як це відбулося і які кроки я буду робити. За нинішніх умов вважаю це правильним. Так само представлятися перед громадою повинен будь-який керівник.

Фото Маріанни Немченко

Фото Маріанни Немченко

– Як у Вас зараз складаються політичні стосунки із “Батьківщиною” та “Свободою”? Чи вдалося знайти компроміс?

– Перший компроміс – це заступники голови облдержадміністрації. Я зробив усе, аби політичні сили, що входили до Об’єднаної опозиції, були відповідно представлені у адміністрації, а також спробував врахувати всі інтереси та побажання. Водночас, політична доцільність не була домінантною. Серед критеріїв підбору кадрів – професіоналізм та патріотичні якості.

– Як щодо інших призначень? Чи залишиться хтось із керівників?

– Народна обласна рада прийняла рішення про повну заміну керівного складу облдержадміністрації і поставила переді мною таке завдання. Наразі вже є багато звільнених, керівники управлінь та департаментів самі пишуть заяви. Я знаю, що серед тих, хто звільняється, є абсолютно нормальні люди, і вони з відкритим серцем кажуть, що мають піти, щоб не створювати для нової влади шлейфу від попередників.

– На скільки відсотків буде оновлено керівний склад адміністрації?

– Оновлення буде максимальним. Усі призначення і кандидатури погоджуватимуться із обласною Народною радою. Там, до речі, хочуть оновити адміністрацію на 100 відсотків. Призначення мають відбуватися відкрито, без кулуарних переговорів. І новопризначені керівники мають бути готові до відкритості. Я показав приклад, оприлюднивши власну декларацію.

Наразі ми розглядаємо кандидатуру підприємця Петра Чернявського на посаду директора Департаменту економіки. На посаду начальника Головного управління юстиції в області висувають Руслана Дмитренка – адвоката, який захищав людей, безпідставно затриманих у вечір після штурмів будівлі ОДА.

– У Вас є кадровий резерв? Бо раніше керівники області неодноразово жалілися, що немає людей, які готові працювати.

– У нас достатньо людей. Завжди ставлять у провину, що немає досвіду. Я теж колись розпочинав трудову діяльність молодим керівником без досвіду, коли очолив філію державного “Ощадбанку” в області. Так само і в Податкову адміністрацію після банку прийшов без досвіду. Людина спершу має себе проявити, а потім слід зважати на результати її роботи. Нехай це буде два-три місяці, але людину можна оцінити за результатами її роботи.

Про економіку, бізнес і корупцію

– Нині я вивчаю, яким чином йде сплата по податку на землю. Мені повідомили, що реєстраційна служба надала інформацію про 400 договорів оренди на земельні паї, які знаходяться на стадії реєстрації. Це неправильна інформація. Я до призначення був одним із співвласників сільськогосподарського підприємства. Так по одному господарству можуть бути тільки 700 договорів у стадії реєстрації, а в нас таких господарств – тисячі. От наскільки необ’єктивно подається ця інформація. І там, відповідно, працювала корупційна схема, коли не реєструють договори, а якщо вони не реєструються, то на цьому фоні починають відбуватися рейдерські захоплення підприємств. Або сам реєстратор вимагає грошей. І, як правило, всі в області знають, яку суму вимагають за реєстрацію. Проте, коли керівник не бачить реальної інформації, то не має змоги сформувати конкретні доручення й розпорядження, щоб забезпечити виконання доходної частини бюджету. А нині ми маємо шукати резерв, бо зараз місцеві бюджети області за три місяці поточного року недоотримали 4,2 млн.грн.

Фото Маріанни Немченко

Фото Маріанни Немченко

– Де та як Ви плануєте шукати резерви для наповнення бюджету області?

– Наразі я оголосив канікули для бізнесу, звільнення від перевірок на 6 місяців. Це саме для того, щоб бізнес міг працювати. Водночас керівництво області говоритиме із керівниками підприємств щодо пошуку резервів, зокрема, щодо припинення практики виплати зарплати у конвертах. Нині влада зацікавлена у тому, щоб налагодити із бізнесом партнерські стосунки.

– Підприємці скаржаться, що на них продовжується тиск…

– Підприємці пікетували адміністрацію з вимогою звільнити Сергія Вінніка (заступника начальника – начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Черкаській області, – прим. ред.), то адресату пікету я вже порадив написати заяву. Коли підприємці прийшли на прийом, я потелефонував в.о. Міністра доходів та зборів і попросив звільнити його. Адже я знаю, про що йдеться. До речі, я сам, як підприємець пройшов через його тиск, тому цілком на боці бізнесу.
І мені відомо, що корупція на низовому і середньому рівні продовжується. Нещодавно я просив прокурора області максимально вжити заходів, аби припинити цей тиск, зокрема, ревізувати справи, відкриті на підприємців і позакривати їх, де підстави “притягнуті за вуха”. Якщо ж тиск триватиме, то, повірте мені, буду реагувати жорстко – виходитиму на в.о. Президента України і вестиму розмову про відповідність займаній посаді керівника.

– Що ще влада може зробити для бізнесу, аби дати сигнал, що можна спокійно працювати?

– Основну перешкоду діяльності бізнесу – корупцію, може здолати тільки протидія громади. Ми маємо делегувати громаді певні форми контролю. Зокрема, йдеться про створення підприємницької громадської ради при облдержадміністрації. В ОДА є відповідний підрозділ, який має боротися із корупційними проявами і я запросив представників Самооборони очолити його. Така само практика має бути запроваджена у правоохоронних органах. Зокрема, до Громадської ради при УМВС я запропонував включити журналіста газети “Черкаський край” та видання “Україна кримінальна” Володимира Лимаренка, який відомий численними розслідуваннями. Саме таких людей слід залучати до роботи і до контролю за владою та правоохоронцями. У адміністрації діє “гаряча лінія” 36-11-00, куди можна повідомити про прояви корупції.

– А до Вас зверталися із проханням “посприяти” у отриманні певної посади? Які суми пропонують?

– Я не буду називати прізвища, але вже були такі пропозиції. Йдеться про посаду начальника управління Держкомзему. До суми я не дійшов, не захотів слухати.
Коли я прийшов у Податкову, то для мене було шоком довідатися, що начальник відділу кадрів бере гроші за призначення звичайного податківця. Такий факт був і я не міг повірити, коли кажуть: хочеш прийти працювати – заплати гроші й прийдеш. Навіть сьогодні люди не можуть перелаштуватися.

Про політреформу

– Чому своїй команді Ви відводите усього три місяці на роботу? І чи готові Ви стати останнім черкаським губернатором?

– Якщо відверто – готовий. Реформа місцевого самоврядування має відбутися. Сьогодні губернатор не повинен за все відповідати. Оскільки наразі маємо ситуацію, зокрема у Черкасах, що на керівника області лягли обов’язки по вирішенню проблем у місті. Територіальна громада має свідомо обирати керівника, який має розуміти її потреби і бути їй цілком підзвітним. Дуже важливо, щоб кожна територія була зацікавленою у розвитку. Зокрема, йдеться про формування бюджету, інвестиційної політики. А хто сьогодні зацікавлений, якщо кошти йдуть до Києва?

Концепція реформи передбачає відновлення авторитету виконкомів обласних рад. Проте і президентська вертикаль не щезне повністю — планується запровадження інституту префектів, представників Президента в області, які матимуть контролюючі функції.

– Реформу місцевого самоврядування розпочинали ще за помаранчевих часів. Чи немає ризику що цього разу наступлять на ті ж граблі при її реалізації?

– Я сподіваюся, що ми зробили відповідні висновки зі свого власного досвіду і реформа цього разу буде доведена до кінця, тим більше, що вона нині не акцентується на “перекроюванні” меж областей. Я переконаний, що нині, для реальної зміни влади слід ліквідувати можливість концентрації такої кількості повноважень у одного посадовця, зокрема, у голови адміністрації. Я маю сьогодні повноваження призначити керівників департаментів, управлінь, не питаючи нікого. Проте, нині я намагаюся прислухатися до думки районних Народних рад та обласної Народної ради, хоча законодавство того і не передбачає. Чому три місяці на роботу? Із розрахунку на президентські вибори. Оберуть Президента, після цього відбудуться вибори до Верховної Ради. Тому ми вирішили не будувати великих планів, оскільки новий Президент може призначити іншого голову адміністрації. Або взгалі посада перестане існувати.

– За рахунок чого й на скільки Ви готові скоротити витрати на владу?

– Я розпочав із себе. Передовсім, скоротив витрати, пов’язані з моїм пересуванням: їжджу на власній машині. Точніше, це машина підприємства, на якому я був засновником. І там є водій, який залишається працівником підприємства. Це теж витрати. А комусь ці гроші можуть піти на лікування чи соціальні гарантії. Так само я вимагатиму від своїх заступників та від апарату відмовитись від послуг перевезення. Близько 10-ка автомобілів комунального підприємства “АТП Черкаської обласної ради” буде продано. Тож ситуація, коли заступник користуватиметься послугами громадського транспорту, цілком нормальна.

Фото Маріанни Немченко

Фото Маріанни Немченко

Про політичні симпатії

– Кажуть, Ви симпатизуєте екс-меру Сергію Одаричу?

– Симпатії – це одне, а інша справа — вибір громади. Що стосується виборчого процесу – я повинен забезпечити не тільки прозорий механізм виборів, а й невтручання влади. Там, де тільки буде втручання адміністративного ресурсу, я жорстко й принципово звільнятиму винних. Я розумію, що в цій ситуації мене намагатимуться перетягувати на той чи інший бік. Я не ставлю собі за мету підтримати Одарича чи якусь іншу кандидатуру. Кого обере громада – я з тим і працюватиму. Мене запитують чи буду я, як людина призначена за поданням “УДАРу”, підтримувати Петра Порошенка. Якщо я тільки зроблю бодай один такий крок підтримки, мене можна буде назвати політичним трупом, або ж держслужбовцем, який не має майбутнього. Й це повинно бути правилом для всіх.

Про особисте

– Наскільки Вам було легко погодитись надати інформацію Громадському люстраційному комітету?

– Для мене цей крок був важливим. Він дає мені підстави щиро дивитися людям в очі і спокійно ходити вулицями міста, так як це робить президент Литви Даля Грибаускайте, який може пройтися без охорони, всі знають, де він живе й на чому їздить. Українські високопосадовці так само не повинні приховувати свої статки. Я це пропагую серед тих хто зараз йде працювати – шановні, відкривайте себе, покажіть, хто ви є.

– Хто зараз керує вашим бізнесом?

– Дружина Марина – під її керівництвом ресторан “Боттічеллі”, салон краси “Леді стар”. У мене є два брати – фактично, вони ведуть напрямки агропромислового комплексу: “Золотоніський бекон”, “Золотоніські сади”. Є підприємство СТОВ «Воля» – овочевий проект — яке також знаходиться у Золотоніському районі. Туди нещодавно завітав новий Міністр АПК Ігор Швайка під час візиту на Черкащину. Зараз будується “Золотоніська індича фабрика”, де я був одним із засновників. І супермаркети мережі “Molly” (чотири у Черкасах і один в Києві). Супермаркет у столиці допомагав продуктами Майдану, оскільки це була одна із основних потреб протестувальників. Також я був одним із акціонерів литовської компанії, та співзасновників ринку «Фермерський», а також СТОВ «Степанки». Наразі підприємствами керують члени родини.

– На якій машині Ви їздите?

– На автомобілі «Лексус». Якщо він на парковці біля ОДА, всі колеги знають що я на роботі. Я не буду ховати машину у дворі адміністрації і виходити через “чорний” хід, як це робили попередники. Не буду також користуватись послугами охоронних фірм, у мене немає такої потреби.

IMG_0612

Родина Ткаченків

Про родину

– У мене двоє синів. Менший — Микита – полюбляє готувати. Йому 6 років, і ми часто готуємо разом, оскільки я також не цураюся кухні. Старший, Михайло, 10 років, у комп’ютерах розуміється й займається тейквондо. Мені казали, що він спокійний. Намагаюся виховувати, щоб був з чоловічим характером. Зранку – підйом о пів на сьому, й разом зі мною обливається холодною водою. Взимку виходили на сніг і обливалися. Зробили зарядку – і до школи.

Про досвід біженця

– У свій час мої батьки і я були переселенцями з Молдови. У часи конфлікту в Придністров’ї вони залишили все майно, яке нажили. Я був у 10 класі. Ще рік жив у Молдові, а батьки вже переїхали в Україну. А коли розпочався серйозний конфлікт із використанням зброї, ми просто закрили квартиру і я також переїхав. Майже за тиждень у нашій оселі зламали двері і захопили.

Спочатку жили в Ізмаїлі. Найбільша проблема – відсутність прописки. Друге питання – житло. Ми тимчасово мешкали у родичів, але постійно перебували у пошуках власної домівки. Десь два роки ми переїздили з однієї квартири на іншу. До своєї квартири у Молдові більше ніколи не поверталися. Ми телефонували туди, але нам не захотіли навіть речі віддати. Третє – немає роботи. Доходило до того, що на столі був лише хліб. Наша родина відчула, що це таке відсутність їжі. Батьки шукали роботу, а це саме був час розпаду Радянського Союзу.

Тому я добре знаю, як це переїхати, не маючи даху над головою. Я розповів цю історію чиновникам в міській раді, адже тут така сама історія буде з переселенцями з Криму.

  
Коментарі - 1

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*


*

* Модератор має право без попередження та додаткових пояснень видаляти коментарі, які не відповідають ПРАВИЛАМ сайту.

а як жити у власній країні, не маючи даху над головою?
це так, ліричний відступ.. Дякуємо за таке розлоге інтерв’ю і фото :)

КАЖУТЬ ЩО...
Дмитро
Дмитро
Найкраща оцінка ситуації від Mykola Rud - тут вже є робота і для СБУ: "Як професійний педагог. Прослухавши аудіозапис голосу вчительки, яка розмовляє із дітьми, можу зробити висновок про професійну непридатність не лише вчительки, а й директора. Він напевно мав вивчити аудіозапис. Якщо директор прослуховував цей запис і вважає себе педагогом - то мав зробити належний висновок із тої ситуації, яка склалась. Він також мав належно відреагувати НЕГАЙНО. На що він сподівався? Чому поводить себе так впевнено і навіть зухвало? Слід терміново втрутитись "Інституту педагогіки", підключити психологів і зробити дослідження записів спілкування педагога із дітьми. Це слід зробити якомога швидше, щоб відповідні органи мали цей документ на руках і могли посилатись на нього. Батьки не є педагогами і психологами - вони не мають кваліфікаційного права вирішувати чи варто - чи не варто захищати вчительку й директора школи. Це мають робити СПЕЦІАЛІСТИ. Директор і завідувач районної педагогічної структури мають бути звільнені. В нормі, вони безумовно винні і це не підлягає обговоренню. Їх службовим обов’язком є моніторинг процесу навчання і ВИХОВАННЯ. Вони для цього призвані та існують як інституція. На очах у всієї школи створено систему цькування дитини-інваліда... І у цьому приймає участь не лише вчителька, а й директор, який не зробив належних висновків... Він не міг не знати, як вчителька розмовляє із учнями – про це однозначно відомо колегам – адже вона кричить дуже голосно, що можливо є ознакою неадекватного стану нервової системи. Таке теж не можна виключити. Це може означати, що вища керівна структура курирує даний процес і направляє його у потрібному їм напрямку. Тобто – за попередніми висновками - це антидержавна діяльність. Очевидно, що у обласних структурах це відомо усім, хто мав би по службі це знати. Міське управління має зробити висновок і продовжити дослідження у всіх інших школах. Скоріш за все - це тотальне ураження нашого соціуму у даному регіоні й у даній сфері. Мій попередній висновок такий: у місті нездорова обстановка; судячи із промови директора у всіх управліннях педагогічної сфери міста домінує антиукраїнська та антидержавна агресивна позиція. За таких умов очевидно, що антидержавна = антиукраїнська робота ведеться планомірно і сплановано. Тут вже пізно робити висновки - слід діяти негайно. Одночасно із тим, слід діяти обережно, уважно стежачи за реакцією із метою упередження якихось небезпечних кроків із боку антидержавної агентури. Хочу зауважити важливу, на мій погляд, обставину: все це відбувається під час воєнних дій на Донбасі та на Луганщині."Текст коментаря
У Черкасах школярку виживають з класу через конфлікт із вчителькою
Олег
Олег
Пані Олена, не варто вороже ставитися до зауважень, навіть якщо вони Вам не зовсім приємні. Я в своєму коментарі не знайшов місця, де б я назвав Вас людиною другого ґатунку. Це по-перше. По-друге, вміти розмовляти двома-трьома-п'ятьма мовами це добре! Дуже добре! Але Ви все ж таки маєте одну РІДНУ мову? Ту мову, на якій Ви мислите, формуєте думки, спілкуєтеся подумки на одинці сама з собою? І чогось (хоча я знаю чого) мені здається, що для Вас такою мовою є російська. І як би Ви добре не знали і не полюбляли англійську, читали б книжки, слухали б пісні, для Вас завжди буде ближча та людина, що заговорить з Вами де не будь російською, а не англійською. Те саме і з українською. Тому у Вас на підсвідомому рівні "руцкагаварящій" більш свій, чим любий іншомовний. На цьому базується і поведінка, думки, дії. І це так у всіх, а не тільки у Вас. Тому Ви апріорі на боці продавчині і засуджуєте її опонентку. Щодо "Я пишаюся собою, бо ПОВАЖАЮ усiх людей незалежно вiд мови", то на мою особисту думку, люди варті поваги за власні вчинки, а не за слова, на якій би мові вони не були сказані. Стосовно ж "З повагою до вас,пане Олег (Олеже якось не солiдно!)", то знову Ви виказуєте себе, як "руцкагаварящую", бо українською звернення звучить нормально, правильно Олеже - в кличному відмінку, який при СРСР видушили з граматики, але з розмовної мови ні! Звертатися один до одного українською Петре, Олено, Олеже, Іване, Маріє і т.і. мало того, що правильно, так і милозвучно. Тай "пане Олег" краще вже звучить "пан Олег". Про комп'ютер - можливо Ви просто не знаєте, що в Windows (я маю сумнів, що Ви користуєтесь Linux-системою)на "языковой панели" можна в налаштуваннях додати українську мову і будете мати всю абетку української мови, в тому числі "Ї" і "Ґ". Таким чином не будете вводити в оману людей, які можуть вважати Вас безграмотною людиною. "Не треба принижувати та виховувати мене, як дiвчинку та вказувати на недолiки моеi мови!" - Ви так хворобливо сприймаєте критику? Ви не впевнені в собі? "Мене вчили найкращi вчителi мого мiста! Усi учнi мого класу вступили у вишi та зараз дуже поважнiособи!" Добре-добре, не треба так хвилюватися , бо Ви зараз ще й диплом свій покажете. А щодо "вступили у виші" і "зараз дуже поважні особи", то наявність закінченого вишу не завжди є достатнім для поваги до людини. "А вам треба бути чемним у ставленнi до жiнок." - буду щиро вдячний, якщо Ви вкажете мені, де я Вас образив як жінку, або був не чемний як з жінкою. На останок - Ви праві, в Фінляндії дійсно дві державні мови. І шведську за рідну там вважають біля 5% населення, та все ж таки вони знають і володіють фінською - коли до них звертаються фінською вони не відповідають шведською! І навпаки, якщо хтось звертається шведською, йому не відповідають фінською. Вловлюєте різницю з ситуацією українська мова - "руцкій язік" в Україні (какаяразніцанакакомязіке, ітакпаймут)? І на останок. Щоб Ви не вважали за образу чи неповагою до Вас, коли я називаю "руцкій язік", а не "російська мова", бо не існує "російської" мови. Таку назву вкорінили в українську мову більшовики на початку ХХ сторічча, коли насильно "ріднили" українську мову з москвинською. Ось дивіться, по москвинські є "Россия" і є "русский язык". А чому на українську мову перекладаються як "Росія" і "російська мова"? Правда, якось не зграбно? Бо, якщо "Росія" і "російська мова", то відповідно повинно було б "Россия" і "российський язык". Знову халепа виходить! Назвати їх мову "руською" теж не має сенсу, бо вони жодного відношення до Русі не мають, бо вона була лише Київська. Тай "Россіею" вони стали лише в 1721 р., завдяки тому, що їх цар Пьотр І своїм наказом переназвав Московію з князівства Московського на "Россию". А для щоб більше "примазатися" до славної історії Київської Русі, мову Мокши їхню назвав "руским язіком". Але це вже окрема тема.
«Лагідна» українізація, або жменя здачі для дурепи
СОЦ. МЕРЕЖІ
Читайте нас на Facebook

AVTOsale.ua-всі пропозиції з продажу авто Вашого міста.
Слідкуйте за свіжими новинами в Україні на UKR.NET
Афіша всіх фільмів в кіно на KINOafisha.ua.
Погоду в Черкасах на тиждень дивись на Sinoptik.ua.