Як черкащани ставляться до “війни” із репетиторством (опитування)

05 квітня 2017, 22:17

27 березня Міністр освіти та науки України Лілія Гриневич заявила про те, що у школах долатимуть таке явище, як репетиторство, коли вчителі свідомо не надають на уроках весь необхідний матеріал, таким чином стимулюючи додаткові заняття, пише "Kanos".

Такі слова головної освітянки країни викликали серйозну дискусію не лише серед педагогів, але й батьків та учнів, підтвердженням чому стали розлогі дискусії на різних майданчиках в соціальних мережах чи гострі обговорення в ефірах провідних телеканалів.

- Окрім заяви Міністра освіти, жодних кроків в цьому напрямку профільним міністерством ще не було зроблено. Наразі невідомо, як цю боротьбу проводитимуть на практиці. Моя думка щодо репетиторства така: інколи це буває необхідно, коли дитина не встигає опанувати матеріал на рівні з усіма учнями, або ж навпаки, бажає поглиблено вивчати предмет. Також при підготовці до ЗНО, коли необхідно згадати вивчене за декілька років. В інших випадках - вчитель має подати на уроках весь матеріал для розуміння предмету. Як правило, йти чи не йти до репетитора, вирішують батьки разом з дітьми, плануючи вступ до вишів. Моя донька також в свій час займалася додатково, вивчаючи поглиблено другу іноземну мову, що зрештою визначило вибір її професії, - зазначила заступник міського голови із гуманітарних питань Наталія Мартінова.


- Репетиторство почало набувати рівня проблеми ще за часів мого навчання у школі. Незважаючи на те, що я навчалася на одні п'ятірки, вчителі неодноразово спонукали мене до додаткових занять. Коли ж чули відмову, ставлення до мене одразу змінювалося в гіршу сторону. І так відбувалося й з іншими учнями, а найгірше з тими, хто відставав. Тому, я вважаю, що якщо дитині ще необхідний репетитор, то це недопрацювання вчителя. Ініціативу Гриневич повністю підтримую! А чи вдасться викорінити чи ні - це залежить лише від методів, до яких вдасться міністерство, але знаючи те, що в нашій державі до кінця нічого не робиться, думаю і цю ініціативу не доведуть до повного викорінення даної проблеми, - розповіла начальник Канівського ЦНАПу Олена Проняєва.

- Репетиторство – один із шляхів отримати додаткові знання. Більше того, у класі не завжди є відповідна обстановка, щоб донести всю необхідну інформацію школярам. І взагалі я далекий від тієї думки, що вчитель зумисно на уроках не дає повної інформації для того, щоб згодом проводити додаткові заняття. Особисто у моєму колі знайомих таких вчителів немає. Тому, до відповідної ініціативи я ставлюсь двояко. І взагалі така думка більше нагадує одне із популістичних гасел сучасного уряду. Відтак, виходом з цієї ситуації вважаю необхідність ввести репетиторство у законне русло, адже фахівець, який проводить додаткові заняття з учнем, стає суб’єктом підприємницької діяльності, відтак має відповідно сплачувати податки у державу, - зазначив голова профільної депутатської комісії Канівської міської ради Микола Козин.

- По-перше, пропозиція будь-якого продукту чи послуги на ринку виникає і набуває популярності тоді, коли є потреба в цьому продукті або послузі. Судячи з масштабності явища репетиторства, на нього є попит. Мало того, до фахового репетитора інколи потрібно стояти в черзі. По-друге, це абсолютно добровільна справа. Потрібно не з репетиторством боротися, а з причинами, що його породжують. Це, напевне, і сама шкільна програма, коли за часту, на складну тему відводиться 1 година, і наповнюваність класів, коли немає можливості охопити кожного учня, і підходи до ЗНО, де багато запитань йде з позашкільного матеріалу, і якість написання шкільних підручників, - розповіла очільниця канівського міського осередку ВГО "Захист дітей війни", екс-депутат міської ради Людмила Сандига. - Звичайно, не виключаю і фаховість учителів, їх мотивацію. Тому потрібно створити умови цінності робочого місця учителя, що не можливо без достойної заробітної плати. Репетиторство - це плід державної політики в сфері освіти. За що боролися, на те напоролися. Потрібна реформа освіти. Дітям повинно бути цікаво навчатися в школі, а вони сьогодні не хочуть ходити до школи. Про яку якість навчання можна говорити? Потім і надолужується втрачене через систему репетиторства.

- Зазвичай, репетиторство ініціюють батьки, а не діти. Ті батьки, які хочуть щоб їх діти мали достойну освіту і добрі знання. Більше того, мені взагалі цікаво, як міністр буде боротися з репетиторством? Сьогодні репетиторство в 99,9% не фіксується ні в яких органах. А якби навіть фіксувалось, що тут протизаконне? Учитель у свій вільний час надає послуги. У нас є державні лікарні, але поряд з цим існує паралельно приватна медична практика. І це має свій попит у людей. В світі є багато позитивних прикладів організації шкільної освіти. Нехай аналізують, переймають досвід, міняють освіту, міняють підходи. Час уже не той, діти не ті, вимоги часу не ті. Ми всі разом повинні навчити дітей приймати рішення, не боятися помилятися, застосовувати знання у житті, допомогти дитині розкрити її потенціал, повірити у себе, а не забити їх голови знаннями, які в 90% їм у житті ніколи не будуть потрібні, - додала Людмила Сандига.


- Маючи досвід викладацької діяльності в школі з впевненістю скажу, що свідомо не додавати матеріал на уроках неможливо. Існує державна програма з вивчення предмету. Згідно програми розписується календарно- тематичне планування уроків з 1-го вересня по 31 травня. Пишуться поурочні плани-конспекти, все це перевіряється на відповідність програми і затверджується педрадою школи та методичними керівниками у відділах освіт. Далі ведуться класні журнали, куди і заносяться всі теми уроків та домашні завдання. Це процес цілком контрольований. Вчитель не режисер і від себе придумує лише певний відсоток, щоб матеріал виглядав цікаво і в учнів проявлялась цікавість до пізнання. Тому, ще раз підкреслюю, що свідомо недодавати знань на уроках неможливо. А на додаткових заняттях з репетиторами діти більш поглиблено занурюються в предмет. І кожен сам обирає собі, який предмет його цікавить, - зазначила керівник клубу раннього розвитку дитини "Happy baby" Ольга Ступаченко. - Інша справа, що наша система освіти ставить дітей в такі умови, що зі збільшенням їх віку, збільшення шкільних дисциплін зростає в геометричній прогресії. А якби навпаки - по мірі підростання і набуття свідомості діти могли обирати, що саме їх цікавить і вчити лише ті предмети та суміжні з ними дисципліни, які б задовольняли їх допитливість і розум. Інша справа... так вчиться Європа».

- Звичайно, це проблема. Лише декілька особистих прикладів. У моїй юності репетитори були лише для випускників. І лише тому, що на той час була велика прірва між школою та вступними екзаменами до вишів. І готували саме за програмою конкретного вищого навчального закладу для успішної здачі вступних іспитів.
У наш час все кардинально змінилось. Репетиторство починають вимагати вже із садочка, тобто перед так званим вступом до школи. Моя кума, водила хрещеницю до вчительки, щоб та навчила її писати. А чому ж тоді дитина має навчитися у 1-му класі? В мене три доньки. З першою я набила багато шишок, адже слухала отаких «репетиторів». У підсумку моя донька вміла читати і писати, але в 1-му класі усе ігнорувала. З другою я вже принципово нічого до 1-го класу не вчила. Результат: майже відмінниця. З найменшою те саме, - розповіла громадський активіст Інна Безкоровайна. - Потім із старшою мені почали радити замовити репетитора. Репетиторка займалась з нею у школі під час продовженого дня. І знаєте, що вони робили? Домашні завдання під диктовку! Звичайно я все це перервала і відмовилась. Пізніше, вже у класі 7-8, класний керівник також всім радила до неї йти на репетиторство з її ж предмету. Математика. Але якщо вчителька взяла у 5-му класі маленький клас із 10-12 дітей і до 8 класу не навчила їх математики, то про яке репетиторство може йти мова?

- Крім того, ще два випадки із цією самою вчителькою. Робимо домашнє завдання з математики. Я пояснюю, бо виявляється, що цю тему вони не вчили, а вчителька сказала, що пояснить на репетиторстві. Наступного дня німа сцена на уроці. Моя бунтарка зробила домашнє завдання, а інші - ні. Вчителька каже: списала? У відповідь чує: ні, мама пояснила. Коли ж згодом за збігом обставин у мене не було змоги пояснити, була у відряджені і порадила доньці запитати у вчительки перед уроком, то у відповідь вона отримала: нехай мама тобі пояснює, адже ти до мене не ходиш на репетиторство! Висновок один - якщо вчитель не зміг навчити на уроці, то як він зможе навчити поза школою? Це означає лише одне: учитель не виконує свою роботу. Тож репетиторство в цьому випадку - це лише привід залізти у гаманець до батьків, - додала Інна Безкоровайна.

Вгору