Червоний жупан, довга й сива борода та великий мішок з подарунками - образ Діда Мороза незмінний упродовж багатьох десятків років. Натомість змінюється віра в його справжність: чим дорослішими стають діти, тим вони менше вірять, що Дід Мороз справжній. Діти помічають бороду звати, а й то упізнають під нею свого батька. Тож "Про все" поцікавилось у дорослих черкащан, а до якого віку вони вірили в те, що Дід Мороз справжній? Заодно кореспонденти видання запитали і про новорічні спогади та про найоригінальніші святкування Нового року.
Актор Черкаського театру Олександр Гуменний перестав вірити в Діда Мороза через те, що той матюкався.
Фото з Фейсбуку
- В Діда Мороза вірив не дуже довго. Напевно років до 7-8-ми. Віра пропала після того, як якась п'яна морда, перевдягнута Дідом Морозом, на одному з ранків у Будинку культури спіткнулася і, з матюками гепнулася на підлогу. Тому головним Дідом Морозом для мене завжди був мій дідусь. Хоч жодного разу він і не виряджався у відповідний костюм, але так любити дітей і так вміти розповідати казки міг тільки справжній Дід Мороз. Також я дуже любив процесс прикрашання ялинки і аромат хвої в всьому будинку. А в подарунки на Новий рік отримував олівці, зошити, іграшки, солодощі.
На Новорічну ніч до нас, як завжди це бувало, приходили мої дворідні брати з батьками, які жили за 3-4 кілометри від нас. Пригадую, коли мені було, напевно, 5-6 років, вони не прийшли, бо хтось з них захворів. Мені настільки стало сумно через це, що я ледь не плакав. І тоді брат мого батька, який з родиною прийшов до нас святкувати, десь о пів на першу ночі одяг мене і ми вирушили вдвох до тих, кого не дочекалися. Ми прийшли на автобусну зупинку, але, звичано ж, жодного автобусу чи просто автомобіля не було. І ось, простоявши, напевно, хвилин 30, вирішили повернутися додому. А навпроти зупинки в ті часи був пост ДАІ, на якому чергували міліціонери (навіть в Новорічну ніч). І тут зупинився біля нас міліцейський "бобік". Виявляється, що це з посту викликали машину (хоч ми їх і не просили). І коли міліцонери дізналися про ціль нашої подорожі, відразу посадили нас в машину і повезли через усе місто до родичів. А дорогою зупинилися біля центральної ялинки і ми з братом обійшли навколо неї. От така історія, яку пам'ятаю й досі.
Черкаська тележурналістка Юлія Порпленко чекала на Діда Мороза, а він не прийшов
Фото з Фейсбуку
-Добре пам’ятаю новорічний ранок у дитсадку. Ну дууууже хотіла співати пісню «Маленькая страна» Наташі Корольової. Я просто фанатіла від цієї пісні! Мене, на жаль, не затвердили на роль вокалісти, замість мене співала інша дівчинка. Страшне як засмутилась, ображалась на музкерівника. Це вже зараз розумію: музичного слуху у мене немає, голосу також і вихователі правильно вчинили. Ще зі згадок – це прихід Діда Мороза, такого невловимого і очікуваного. Мені було років 6, я вірила у бороданя і чекала від нього ляльку-русалоньку. О 12-ій годині ночі, як і годиться, чекала його… а він не прийшов… Побігли із сестрою до сусідів, дивитись що ж під ялинку Дід Мороз приніс іншим дітям, бо нас же оминув!!! За декілька хвилин батьки покликали, щоб сивочолого чарівника не прогавили, але ми його так і не побачили. Натомість під новорічною ялинкою я знайшла його подарунок - ляльку із риб’ячим хвостом, як і мріяла… А ще, я років 4 підряд на новорічних святах була білочкою. І любила розповідати вірш «Де ти білочко живеш?». Сьогодні - це один з моїх найулюбленіших дитячих віршиків.
Директор Черкаського зоопарку Євгеній Ван на Новий рік робив феєрверки
Фото: В’ячеслава Ромодана
- Чесно кажучи, важкувато щось пригадати, адже я людина більш приземлена. Тому й не пригадую, щоб у дитинстві вірив у Діда Мороза. Звичайно, новорічні свята подобалися, згадую, як ходив на ялинки у театр чи філармонію. Також дарували подарунки, особливо радів мандаринам. Це зараз їх багато, а в часи мого дитинства вони були лише в подарунках. Згадую також, як одного Нового року ми з батьками фотографувалися біля ялинки. Мені тоді було років три-чотири. А от найоригінальніші та найвеселіші святкування, напевно, були у студентські роки. Зрозуміло, що з алкоголем та феєрверками. До речі, феєрверки ми з друзями виготовляли самостійно, тоді ж їх у продажі не було.
Речник ДСНС України в Черкаській області Костянтин Проценко боявся, що Дід Мороз хоче забрати його у свою велику торбу
Фото з Фейсбуку
Спочатку Діда Мороза я боявся і добре пам’ятаю, як мене вмовляли усією родиною підійти до нього. Не допомогав навіть подарунок. Я тоді думав, що то лише приманка, аби забрати мене у велику торбу, яку мав цей страшенний величезний дід. А вірив у Діда Мороза недовго, десь років до п’яти, бо одного разу побачив, як з-під бороди та вусів з’явився батько, то була певна моральна травма. Тож наступного року вже навмисно потягнув Діда Мороза за бороду, і вже не здивувався, що вона тримається на резинці. Трохи довше протрималася віра у Снігурку.
Маю ще цікавий спогад. Не пам’ятаю скільки мені було років, але добре запам’ятав, що через велику кількість вжитих мандаринів, які на той час були ласощами саме Нового року, у мене на обличчі з’явились висипання. Тому мені взагалі заборонили їсти цукерки та мандарини, аж поки ці пухирці не зійдуть. Але мандарини, які поклали на шафу, неймовірно пахнули, і мені так кортіло з’їсти бодай скибочку, тож я постійно бігав до дзеркала подивитися чи бува не зникли мої висипи.
А от найоригнальніший Новий рік був, коли поспішав до України з Далекого сходу. Виліт був 31 грудня, тож святкувати «довелось» декілька разів, коли перетинав черговий часовий пояс. Було кілька виходів стюардес-снігурок та бортпровідників Дідів Морозів. Ще запам’ятався Новий рік який довелось святкувати з колегами повертаючись з пожежі на Черкаській дамбі, рівно о 12-й Черкаський берег розквітнув салютами та фейєрверками тож зупинившись на Панському, ми отримали можливість насолодитися цим яскравим видовищем.
Депутат Черкаської міської ради Олександр Радуцький запам'ятав Новий рік, коли він купався в морі
У Діда Мороза я вірив десь до 9 років. Потім я став вже дорослим і зрозумів, що його не існує. Зараз максимально створюю всі умови для своїх дітей, щоб вони вірили, що є Святий Миколай і Дід Мороз. Тому вони й досі пишуть листи Діду Морозу.
Новий рік, який мені найбільше запам'ятався, - це було близько 8 років тому. Я відпочивав з родиною та друзями в пансіонаті "Море" в Криму. Близько 6-ої ранку 1 січня, коли дружини і діти вже спали, ми з друзями пішли купатися в море. Температура води тоді була десь 5-6 градусів. Це був єдиний випадок, коли 1-го січня я відкрив купальний сезон, тому цей випадок я добре запам'ятав.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
