Від “Славутича” чекають звитяги над “Шахтарем”

08 квітня 2014, 22:44

Футбольний бум в Черкасах досяг апогею. Від "Славутича" чекають звитяги над "Шахтарем", повідомляє ПроФутбол.

"Ви коли в Черкаси приїжджаєте? За день до жеребу, ввечері? Тоді заходьте в готель, там і поговоримо", – лунає голос у слухавці нападника "ФК Славутич" Олександра Батальського.

Олександр, як 9 його партнерів по команді живуть в готелі, який арендує для них клуб. Із ними домовляємося зняти на відео процес жеребкування і сюжет про цей клуб – як не як, не щодня до півфіналу Кубка України пробивається представник другої ліги.

Із Батальським зістрічаємося, за день до жеребу, оглядаємо місце в актовій залі, де є стільці та телевізор із потрібним каналом. "Завтра буде не менше восьми осіб" - обіцяє гравець. "Тоді о 9:45!" - кидаю на прощання.

Бомба від Бакалова

Команда приходить без запізнення, в присутності камери говорять мало, ніяковіють, одразу помітно – увагою ЗМІ не розбещені. На їхніх вустах виключно одне побажання суперника – "Чорноморець", воно і не дивно – "Динамо", "Шахтар" і звучать грізно і сили варто оцінювати реально. А от в "Чорноморця" кадрові проблеми, а тут в людей апетит прийшов, тут можна вийти в фінал і, за вдалим збігом обставин потрапити у єврокубки. Як то кажуть - і хочеться і колеться, а по їхніх обличчях видно чітко – хочеться.

Атмосферу легкої напругу порушує головна нині зірка "Славутича" їхній тренер – Юрію Бакалов. Зі своїх агентурних даних той дізнався, що команда дивиться жеребкування, ну як можна таку подію пропустити.

Бакалову і до телекамер не звикати і за словом в кишеню не лізе, з порогу тренер починає сипати перлами. "Динамо", кажете, "Шахтар? Нууу, це рівень, рівень, – сміється Бакалов. – Там один гравець коштує більше, аніж вся наша команда, наш автобус, збори і все решта. От приїде "Шахтар" ми і порівняємо. Ось гравців наших порівняємо. От вам прошу, протистояння на фланзі – їхній Срна проти нашого Фабунмі Олавале", – киває тренер на присутнього в залі темношкірого гравця.

"Два екзотичних прізвища "Срна" і "Фабунмі". Ну то й що, що Срна – хорват, а Ола – українець. От ми і порівняємо", – підопічні пирскають сміхом, Фабунмі ніяково ховає на обличчі посмішку.

А Бакалов між тим йде в гумористичний наступ. "А ми і автобуси клубні порівняємо. Ось водій з нами жереб дивиться", - киває тренер в бік сивочолого чоловіка.

"Що там у нас з автобусом, Івановичу? Ресори не вистачає? От і порівняємо – скажімо так, між нашим і автобусом "Шахтаря", не дві великі різниці, а просто – дві різниці", – команда вже не стримується і весело регоче.

У Бакалова раптом дзвонить мобільний. "Ось вам прошу, телебачення вже цікавиться думками про жереб". Після нетривалої розмови, від Бакалова лунає слово "бомба".

- Що там за бомба? – цікавлюся, передчуваючи новий гумористичний випад/

- Та ось вже не сенсацією журналісти називають, а бомбою, – відповідає той і повертається до гравців.

- Чули хлопці, ви тепер - бомба! Не так вочевидь команду назвали. "Славутич" є назва, називали ФК "Черкаси", "Дніпро". А треба було – бомба! "Бомба" Черкаси!

І тут би продовжилася весела гумористична феєрія, але жереб обірвав всі позитивні настрої дня. В результаті закручених хитросплетінь, із присвоюванням командам порядкових номерів, хто з ким грає і на чиєму полі, пари істина відкрилась, лише після слів офіційної особи - "Динамо" - "Чорноморець", "Славутич" - "Шахтар".

"Маємо те, що маємо" – все що вдалося почути в перші секунди потому. Одна втіха для Черкас, гра відбудеться вдома, а значить свято місту гарантоване.

Ротару, чвертьфінал, "Шахтар" 

Те, що в місті буде не просто ажіотаж а подія вселенського масштабу, розумію за якусь годину після жеребу, обідаючи в кафе. Голос двох жіночок середнього віку навіює на роздуми: "Так ти підеш на "Шахтар", – допитується одна в іншої. "Якщо вже жінки цікавляться футболом та ще й за годину після жеребу", – проскакує в моїй голові думка, значить 7 травня в Черкасах буде щось неординарне.

Біля кас стадіону із назвою "Центральний" всі підозри лише в стократ підтверджуються. Касир Володимир тут працює понад 25 років і вже хапається за голову.

- Та вже купа людей дзвонила. Дві години всього лиш після жеребу минуло, а вони телефон мені вже обірвали. І кожен погрожує, мовляв – не зробиш мені 5 чи 10 квитків, так і знай – ти мені більше не друг, – сміється Володимир.

- А що було на чвертьфінальному матчі, коли "Нива" Тернопіль приїздила?

- Та це мені просто була ганьба, – захлинається спогадами касир. – Черга була метрів на 100, гра вже хвилин 15 як почалася а вони все стояли і стояли. Ганьба мені кричали. А потім, хто не купив, пиво пили. Отак стояли і пили. Всю ніч пили...

- А звідки такий ажіотаж? – провокую наступним питанням/

- А що ми тут футбол бачимо? – з готовністю випалює той. – Ну хочеться ж подивитися на гарний футбол. На Луческу подивитися хочеться, на Срну. Ну от хочеться і все – тішить щирістю співрозмовник.

До кас, цієї миті, підходить і долучається до розмови інший ветеран місцевого вболівальницького руху – Валерій.

"Коли такий аншлаг був, як на 1/4 фіналу?" – морщить він лоба у спогадах. "Та певне ще в 1986-му. Пам'ятаєш, Володю, тоді ще Софія Ротару приїздила. Та й тоді було не так. А тут у чвертьфіналі, люди стільчики просто збоку ставили, такий був аншлаг. Але все було приємно, виховано і майже без матюків. А на "Шахтар", так взагалі не уявляю що це буде", – боязко прогнозує Валерій.

В очікуванні українського "Реала"

Не відстають від вболівальницької оперативності і в офісі стадіону – там вже розробляють макет квитка на 1/2 фіналу. "Ви тут тло інше зробіть на назві", – радить директор стадіону, який теж бере участь у творчому процесі.

Із директором в мене домовленість про інтерв'ю, ну дуже вже хочеться поставити парочку весело-підступних запитань на тему: "На а раптом, на стадіон зваляться єврокубки і чи відповідатиме він вимогам УЄФА?". Але Володимир Микитович Ковальов – людина з гумором і неабияким досвідом. Запевняє - працює тут від 1971. Ну хіба останні 4 роки його, було діло, відсунули від справ, але тепер знову повернувся.

Директор сам починає, але з теми яка вочевидь найбільше його хвилює – з Луческу. Той, як відомо, із "Шахтарем" в 1/4 грав в Чернігові проти "Десни". Тоді наставнику "Шахтаря" і висота місцевих воріт не сподобалася і поле, після гри, розкритикував.

"Ну що це таке?" – супить брови Володимир Микитович – "Ну приїхав ти в регіони грати, ну там же грошей в людей на так і багато, футбол і без того невисокого рівня. А він ще й добиває їх критикою, замість того аби підтримати", – бідкається директор.

"От я пам'ятаю, до нас Лобановський свого приїздив. Так я тоді бігав, все організовував, переживав. А Васильович до мене підходить і каже – Михалич – не метушись. Сядь! Все добре і все чудово! Ми розуміємо де ми і не маємо жодних претензій. Ото була людина", – світлішає обличчя директора.

"А стосовно можливості єврокубків, то ми не хвилюємося. Все організуємо на найвищому рівні. Для нас що з 10-го поверху падати - однаково! Приймемо тут хоч "Реал" Мадрид.

Про те, що "Реал" Мадрид гратиме наступного сезону в Лізі Чемпіонів а не в Лізі Європи тактовно мовчу, щоб не збити Володимира Микитовича з думок, а той закріплює тему: "Для нас сьогодні "Шахтар", це як "Реал" Мадрид".

Директор, що довго тішить мене байками про свій досвід зустрічей з покійним президентом "Шахтаря" – Брагіним і про те, як до них приїздив легендарний – Едуард Стрельцов, а його місцева красуня зачинила в льосі і той спізнився на гру.

Розмова обривається після старту тренування "Славутича", Юрій Бакалов, навіть після переосмислення жеребу, не втрачає оптимізму.

"Ну жереб ви всі знаєте", – починає він своє вступне слово перед тренуванням. – "Наша улюблена команда. Але повірте, не Боги горщики обпалюють", – запевняє своїх коуч - "вони такі ж люди. Ну хіба зарплати схоже трохи інші", - іронізує Бакалов. "Баланс на картці інший", – підхоплює хтось з команди. "Але все в ваших руках, а точніше у ваших головах" – завершує наставник.

Дорогою додому, все ж схиляюся до думки – мабуть добре, що "Славутичу" випав гранд, а не "Чорноморець". Ну коли вони ще покажуть себе в такому матчі і на всю країну. А там і Луческу може переосмислить своє ставлення до регіонального футболу і буде насолоджуватися виключно грою.

Та й анонсоване протистояння – Олавале-Срна, ну як таку подію сезону пропустити? А бомба вибухне, можна не сумніватися. І якщо не на футбольному полі, в плані результату, то на трибунах – так точно. Це і буде один із тих щирих доказів, як у регіонах несправедливо забутий великий, український футбол.

Костянтин АНДРІЮК

Вгору