Фото: Черкаський край
Все більше новонароджених черкащан одразу ж потребують лікування, а то й штучної підтримки життєвих функцій. Такі немовлята з усієї області потрапляють у відділення інтенсивної терапії новонароджених обласної дитячої лікарні.
Про це інформує "Черкаський край".
Головний лікар Черкаської обласної дитячої лікарні, заслужений лікар України і відомий дитячий хірург Микола Кондрацький:
— Наш заклад — єдиний такого рівня в області, який виходжує передчасно народжених, новонароджених з затримкою внутрішньоутробного розвитку, вродженими вадами, інфекціями й іншими важкими патологіями. Лікарня повинна бути готова до того, що, за статистикою, кількість таких пацієнтів зростає. Ми плануємо подальший розвиток лікарні. Про її належне забезпечення дбає і обласна рада, і наш галузевий департамент. Зараз вирішується питання з придбанням нових апаратів штучного дихання коштом обласного бюджету — а вартість одного такого 700 тисяч гривень. Голова облдержадміністрації Юрій Ткаченко в курсі роботи лікарні, пообіцяв посприяти наступного року з інформатизацією закладу. В перспективі лікарню треба забезпечити магніторезонансним та комп’ютерним томографами.
Якщо наступного року буде здано в експлуатацію обласний перинатальний центр, частину новонароджених можуть виходжувати там. Адже буває, що ми відмовляємо пацієнтам через брак апаратури. Та роботи залишиться й нам: передусім, у хірургії. Ми робимо щорічно понад 100 операцій новонародженим — нейрохірургічні, офтальмологічні, ортопедичні. Почастішали випадки вроджених патологій: як-то у новонароджених відсутня або недорозвинена передня черевна стінка, стравохід, пряма кишка — треба буквально створювати ці органи. Як наслідок роботи нашого закладу, смертність дітей із вродженими вадами у нас менша, ніж у середньому в Україні. Незаперечною перевагою дитячої обласної лікарні є і те, що тут — усі лікарі поруч.
Пацієнт не каже, де болить
З початку цього року у відділенні проліковано вже 195 немовлят з усієї області. Половина крихітних пацієнтів — передчасно народжені, розповідає завідувачка відділення Богдана Вілен. Такі діти не завжди можуть навіть дихати самостійно. Є вагою до кілограма, найчастіше 700-800-грамові. А найменша дитина, яку тут виходили, — три роки тому був хлопчик 490 грамів завважки. Його вдалося підростити до 4 кілограмів.
Хоч в Україні не так давно — з 2007 року — відповідно до рекомендацій ВООЗ почали вважатися новонародженими діти, які з’явилися на світ із 24 тижнів вагітності, та досвід черкаських медиків з виходжування недоношених має вже щонайменше п’ятнадцятирічну історію. Спочатку на базі дитячої міської лікарні працював блок інтенсивної терапії новонароджених, у 2000 році він став відділенням. Воно було у складі обласної лікарні для дорослих, поки у 2011 році відкрилась дитяча обласна лікарня. Богдана Вілен завідує відділенням, де б воно не розташовувалось, останні десять років.
— Радісно бачити абсолютно здорового хлопчика, — бере зі столу фото енергійного малюка Богдана Романівна. — А чотири роки тому Іванко потрапив до нас із пологового будинку 700-грамовим.
Недоношених діток поміщають у кювези («інкубатори»), де створюються умови, максимально наближені до внутрішньоутробного перебування. Годують, як правило, через зонд. Якщо є мамине зціджене молоко, то ним, а ні — штучними сумішами.
— Дітки лежать у кювезах тихо. Такі немовлята не плачуть?
— Чому ж, якщо їм некомфортно, можна почути плач по типу писку. Реакції різні. Тим більше, що у нас є прооперовані дітки. Але якщо це недоношені на штучній вентиляції легень, то вони плакати не можуть. Діти з екстремально низькою масою дуже реагують на звук, світло, перепад температури. Тому кювез ми вкриваємо.
— Чи допускаєте мам до немовлят?
— Більш того: вони приходять і доглядають за дітьми. А проживають окремо — у материнській палаті, це двома поверхами нижче. Зручні умови, лікарняне харчування. Мами навіть годують своїх синочків і донечок через зонд — ми їх навчаємо: пішли на це, щоб зменшити ризик інфікування немовлят внутрішньогоспітальною інфекцією.
— Чи вистачає ресурсу для обслуговування маленьких пацієнтів з усієї області?
— Основними медикаментами лікарня забезпечує. Цього року наші можливості розширились: було шість ліжко-місць, тепер дев’ять. Відповідно до кількості апаратів штучної вентиляції легень. Та нам би ці апарати поновити, бо вони нещадно експлуатуються з 2007-2008 років, — називає головну «слабку ланку» Богдана Романівна. — Апарати ці давно зняті з виробництва, немає запчастин, і лише винахідливість майстра з його «чарівним чемоданчиком» рятує нашу ситуацію, — визнає Богдана Романівна.
Робота у відділенні особливо важка: спробуйте відчути стан медсестри, яка зробила укол чи поставила катетер такій крихітці… А ще немовлята не розрізняють дня та ночі, і пацієнти ці дуже вразливі — тільки й пильнуй на моніторингу показники життєдіяльності... Людський фактор виручає й тут:
— Мої колеги викладаються як фізично, так і морально. Всі професіонали, сім лікарів і дев’ять медсестер. Найдовше у нас працюють лікарі Анатолій Григорович Петренко, Неля Станіславівна Скриваник, Лариса Володимирівна Слюсаренко. З медсестер — Олена Володимирівна Новікова, Ольга Яківна Єгерська, старша сестра Вікторія Василівна Сукач. Дівчата наші симпатичні, розумні, і що їх тримає в цьому пекельному режимі роботи, я не знаю. Але коли йдуть (бо риба шукає де глибше, а людина де краще), то зі сльозами на очах, і ми підтримуємо дружні зв’язки.
Ось рядки з листівки, що їх на прощання написала Богдані Романівні медсестра, яка в пошуках кращого заробітку пішла на службу в приватний кабінет: «Я рада була тут працювати. Час співробітництва перетворився в епоху, яка збагатила моє життя…»
Про те, що колектив тут — згуртований, «супер», як каже завідувачка, свідчить і ця маленька деталь: у коридорі відділення на одній зі стін — арт-галерея з фотокарток працівників відділення у їхні дитячі роки!
— На жаль, як держава зараз дбає про педіатрію: час від часу піар-акції, а повинна бути постійна увага, — має свій погляд із середини галузі Богдана Вілен. — Акценти змістилися на отримання миттєвого результату, а діти — це результат віддалений, це майбутнє країни. Відсутня державна програма з охорони здоров’я дітей. Депутати, урядовці охочіше спрямовують гроші на медицину для дорослих, бо ті скажуть, де болить, але ніхто не відчуває, як болить новонародженим дітям.
«Виростити нову людину — важкий труд»
Коли немовлят у цьому відділенні доводять до стабільного стану (діти можуть самостійно дихати, їсти), їх переводять у відділення новонароджених та недоношених дітей. Тут уже більше схоже на звичайну дитячу лікарню: в 31 палаті немовлята перебувають з мамами.
— Ми тут з 27 жовтня, — розповідає мама Альона з Черкас. — У мене народилися близнятка у 29 тижнів. Спочатку ми лежали в пологовому будинку. Дякувати, там бюджетним коштом забезпечили наших дівчаток сурфактантом — дорогим препаратом (він близько 16 тисяч гривень коштує) для того, щоб у них розкрилися легені. Потім нас виходжували у відділенні інтенсивної терапії новонароджених. Тепер Вікторія, яка за два місяці подвоїла вагу до трьох кілограмів, уже вдома з бабусею, а з Анастасією ми ще тут під наглядом, поки що її вага — 2200 грамів. Але їсть уже краще.
— Це важкий труд — виростити нову людину, — підсумовує старання і батьків, і медиків завідувачка відділення новонароджених та недоношених дітей Наталя Русіна.
Скажімо, зараз у палаті є малюк, якому вже чотири місяці, але він досі сам не може дихати.
Саме в цьому відділенні доглядають і новонароджених без матерів: або від них батьки відмовилися, або позбавлені батьківського піклування. Тут їх підрощують до місячного віку, далі — Будинок дитини. За одним із нинішніх маленьких пацієнтів мама майже не доглядає. Може, коли він одужає, вона все ж його забере?
— Чи є проблема влаштуватися з немовлям у ваше відділення?
— Якщо торік я зідзвонювалася з районами й просила: переводьте грудничків з важкими діагнозами до нас, то цього року буває, що й відмовляю: на цей момент немає куди покласти. Такі відділення, як наше, є у Звенигородці та Умані, але з важчими станами забираємо до себе.
— На вашу думку, чому здорових дітей народжується все менше?
— Частково це пов’язано з тим, що батьки користуються досягненням цивілізації — методом штучного запліднення. Такі батьки за станом здоров’я, як правило, слабші, вагітність проходить тяжче і новонароджені виходжуються довго.
У відділенні впроваджуються нові методики оздоровлення дітей, як-то метод «сухої імерсії», тонкий пальцевий тренінг, рання логопедична підтримка, позиційні укладки, метод «мама-кенгуру» й інші. Звичайно, хотілося б бути більш сучасними і в забезпеченні медзасобами. Скажімо, мрія лікарів і мам — парентеральне харчування дітей з критично малою масою препаратом, який складається з амінокислот — пластичного матеріалу для клітин. Але коштує він 420 гривень за флакон. Загалом потреби відділення забезпечені відсотків на 80, констатує Наталя Русіна.
Медики постарались, а далі? У відділенні планується створити кабінет катамнестичного спостереження до трирічного віку за новонародженими дітьми, яких тут лікували та виходжували.
Цікаво, що у відділенні, де робота вимагає вияву материнського інстинкту, є свої, так би мовити, професійні тенденції: половина медсестер у декретних відпустках. Хочеться побавити і своє…
В середньому на Черкащині 4 відсотки дітей з близько 11-12-ти тисяч щорічно народжуються передчасно. Рання неонатальна смертність (з 1 по 7 день життя) у 2014 році становила 3,9 на 1000 народжених живими.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
