У січні черкащани дізналися, що на засіданні виконкому було затверджено новий склад топонімічної комісії: органу, який після відповідних обговорень і ухвал виносить на сесії міськради пропозиції щодо перейменування вулиць, провулків, площ, парків та інших міських територій загального користування. Зрозуміло, що лише в тих випадках, коли в змінах назріла нагальна потреба, пише Акцент.
Автори нових адрес
Отже, очолює топонімічну комісію заступник міського голови Олександр Ільченко, а до складу входять науковці й краєзнавці Михайло Сиволап, Віталій Масненко, Сергій Шамара, Олександр Шумейко, Юрій Михайлюк; депутати міськради Руслан Зоря, Оксана Мелікова, Юрій Сас, Ярослав Нищик, Роман Леус; архітектор Олександр Бочко; журналіст Ігор Волошин; представники політсил та громадських організацій Антон Ведула, Петро Кривдик, Андрій Черевань: усього 15 осіб.
Тож після опрацювання за процедурою та відповідних ухвал на найближче засідання виконкому, яке має відбутися вже за кілька днів, топонімісти виносять такі пропозиції щодо перейменувань (тут головне - міцно тримайтеся за стільці, бо, висловлюючись коректно, це не зовсім те, «за що воювали»). Нижче у списку - 21 існуюча назва і потенціальна.
Вулиці:
Вербовецького — Монастирська,
Волкова — Гостромогильна,
Добровольського — Сінна,
Ільїна — Надпільна,
Калініна — Нижня Горова,
Орджонікідзе — Заводська,
Піонерська — Митницька,
Р. Люксембург — Гуржіївська,
Сєдова — Новопречистенська,
Толстого — Солом’янська,
Фрунзе — Верхня Горова,
Ціолковського — Південна.
Узвози:
Островського — Старособорний,
Пушкіна — Дубіївський,
Юнацький — Заячий.
Провулки:
Бєлінського — Кузубівський,
Дачний — Цуперів,
Герцена — Хижняківський,
Енгельса — Клименківський,
Чкалова — Гордіїв.
Чому в авангарді «революції назв» опинилися саме ці, дві третини яких не ототожнюються з діячами червоної епохи? Як пояснив Олексій Дубовий, історичні назви об’єднані «тематично». Тобто спочатку «пакетом» повертаємо місту «черкасизми», потім «точечно» працюємо з іншими назвами. До того ж, слід зважати на термін давнини ініціатив, їх накопичилося чимало, і всі потребують доведення до логічного кінця за процедурою: обговорення доцільності в «топкомі», винесення на засідання виконкому, ухвала зміни голосуванням на сесії міськради. До речі, цей список не повний, адже давно відомо, що в кожному правилі є винятки. Відтак, на найближчому засіданні посадовці ще голосуватимуть за перейменування вулиці Петровського на Героїв Майдану і Луначарського на Генерала Момота. Єдине, що залишається невідомим - чи голосуватимуть за всі 23 зміни разом, чи по кожній назві окремо. Логічним було б окремо.
Таємничий Цупер та інші загадки
Що не кажіть, а запропонований «пакет черкасизмів» є трохи дивним. Так, до нього потрапило кілька «нових-старих» назв, які як альтернатива існуючим ніде не оприлюднювалися. Принаймні, у місцевій переодиці за останні півтора десятиліття. Як вони опинилися у першій черзі є загадкою, адже «процедура», судячи з усього, - то святе. Особливо це стосується провулків і узвозів, які, окрім Юнацького-Заячого, взагалі не викликали цікавості топонімістів. Звідки взявся Дубіївський узвіз, що веде до Дніпра, якщо на Дубіївку - у протилежний бік? Ну, Бог з ним, з Пушкіним: вулиця, спуск: зажирно буде. Але Дачний? Симпатична назва, відома з 1930-х, а хто такий Цупер? Нічого не маю проти Цупера, але для вшанування цієї колись великої черкаської громади логічніше вже було б попрощатися з Гагаріним на користь першої назви Єврейська чи «догагарінської» Шолом-Алейхема. Ціолковського ж списуємо, та й космонавтів Волкова і Добровольського, то вже б одним махом.
З першими, «споконвічними» назвами, хоча насправді майже всі вони - з кінця ХІХ століття, теж не все зрозуміло. Так, перша назва Піонерської - не Митницька, а Соколовська, Р. Люксембург - не Гуржіївська, а Петровська. Сєдова до того, як стала Новопречистенською, мала аж дві - Вередовська й Лисаківська, Фрунзе до Верхньої Горової була просто Горовою. Чим відомі черкаські купці й меценати Соколов і Лисак гірші Цупера? Ще одна таємниця. Тобто виходить - тут читаємо, а тут - оселедець загортаємо? Теж якось перед історією незручно, як то кажуть - або-або.
Утім, як на мене - не в цьому ризик. Ухвали «пачками» знову можуть залишити у забутті імена людей, які в різних царинах принесли славу місту чи й загалом нашому краю. Минулої п’ятниці у програмі «Відкритий діалог» на ТРК ВІККА Сергій Одарич зауважив, що з персоніфікацією вулиць треба бути виваженим, і краще називати їх чиїмось іменем вже по чималому терміну давнини. Це мудро, але в наших реаліях - хіба що стосовно державотворців. Адже навряд-чи хтось і колись поставить під сумнів велич імен Івана Піддубного, Михайла Старицького, Владислава Городецького, Раїси Кириченко... Ось, скажімо, у Черкасах 12 спусків до Дніпра, і половина їхніх назв - ні про що. Чому б не об’єднати узвози такою тематичністю? Бо знову спочатку забудеться, а потім «місця на карті не вистачить».
Друга черга
А допоки виконком працюватиме з уже напрацьованим топкомісією, вона теж не нудьгуватиме, бо розбиратиметься з Леніним. Там взагалі така каша, що вартує усіх 23-х попередніх пунктів. «На олівці», нагадаю, Небесної Сотні, Симоненка, Свято-Макаріївська, комбіновані варіанти з поділом у назвах й без того короткої вулиці навпіл. Нічого не вдієш: усі пропозиції протокольно оформлені, за кожною - свої лобісти, тож доведеться мучитися, на те він і Ленін.
Далі - Горького. Тут ніби простіше, як наймовірніший варіант - російський співець пісень про пролетарське птаство поступиться місцем легендарному кінорежисеру Юрію Іллєнку, який народився у Черкасах. Ще один варіант - вулиці повернуть її першу назву, Зелена. Старожили скажуть, що така вже є, але насправді ні: колишня Зелена у нас давно Бидгощська. Головне потім не заплутатися.
І, нарешті - підйом з глибин на вершини актуальності теми перейменування парку 50-річчя Жовтня, яка ще у вересні 2012-го опинилася на розгляді топонімічної комісії, а потім жваво дискутувалася на всіх громадських платформах і в ЗМІ. Його перспектива - вже офіційно «Ювілейний» або ж «Шевченків бір». Варіанти «Соснівський» та «Андреєвський» як потенційні з різних причин, схоже, вже не розглядаються.
А далі нас чекатиме «прощання з Котовським». Очевидно, доволі прохолодне, бо від 1943 року цей полум’яний революціонер з таким «послужним списком», що йому заздрив близький друг Мішка Япончик, вже добряче набрид. Одна з основних поперечних магістралей Черкас має примарливі шанси стати вулицею Грушевського, більші - Героїв Східного фронту і великі - повернути собі першу назву Білозірська.
Борис Юхно
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
