Сестра і син В’ячеслава Чорновола побували на Черкащині

25 грудня 2017, 21:15

Проведений у Тальнівському НВК загальноосвітня школа №1-гімназія урок пам’яті «Великий поборник правди», присвячений 80-й річниці від дня народження Героя України В’ячеслава Чорновола, став визначною подією в житті району. До його організації долучилися не лише керівники, учителі та учні навчального закладу, а й працівники районного будинку культури та центральної бібліотеки. Гостями заходу були син політика Тарас Чорновіл та сестра, колишня учителька цієї школи Валентина Максимівна Чорновіл, пишуть "Вісті Черкащини".

Цього дня згадували і Єрки, де народився політик, і Вільховець, і Гусакове, і інші міста та села Черкаського краю, пов’язані з життям і діяльністю політика. А особливо Тальне – місто в якому після численних поневірянь знайшла роботу Валентина Максимівна Чорновіл.

– Наша родина тісно пов’язана із Тальнівщиною. У 30-х роках на території першої школи жив батьків брат Петро Йосипович Чорновіл, який потім працював у Уманській наросвіті і був репресованим, – розпочала свій виступ Валентина Максимівна. Розповідає про батьківське вчителювання у Шаулисі і про Федору Рейду. Потім жартома каже: – Ну а далі з’явилася я на ваші голови у 70-і роки у Тальнівській школі №1. З’явилася випадково – рік була без роботи.

Валентина Максимівна розповіла про свої поневіряння перед приїздом у Тальне. Знаючи про політичну діяльність брата, десь їй відверто відмовляли у роботі, десь створювали несприятливі умови. «Таким чином, мені в найглухішому селі на Звенигородщині не було роботи», – каже Валентина Максимівна. На Тальнівщині не надали значення прізвищу, а звернули увагу на освіту учительки і на те, що вона маленька, тендітна приїхала доглядати старих, хворих батьків. Звичайно потім керівництву освіти влетіло. Їй ставили розклад так, щоб незручно було добиратися і щоб щодня була на роботі. Знайшлися й ті, хто повідомляв у КГБ про кожне слово, сказане Валентиною Максимівною. У неї не було стола в учительській. Але вона жила родиною та учнями. Саме на її уроках вони вперше почули про заборонених у той час Ліну Костенко, Василя Симоненка, інших велетів духу. Майже всі її учні відвідували факультативи з мови і літератури. Після яких багато-хто з дітей добирався додому в село, як власне і учителька, яка мешкала у батьківській хаті за 20 кілометрів у Вільховці.

Валентина Максимівна Чорновіл й досі підтримує стосунки із найвірнішими друзями-колегами, яким довіряє ще з тих страшних часів, а особливо з присутньою в залі Людмилою Антонівною Сухонос. А ще Валентині Максимівні часто телефонують колишні учні.

Своїми спогадами про батька поділився і син політика Тарас Чорновіл.

– Я не так часто ділюся спогадами про батька, можливо, тому, що не так багато чого є особистого. Фактично всього того, що має більшість із вас із своїми батьками і дітьми, у мене не було. В основному, батьків образ був створений мамою і листами.

Тарас В’ячеславович навів декілька моментів із батьківської педагогіки:

– Я в школі був страшенне ледащо. Писав як попало, з помилками. Для мене було нормально пропустити уроки. Батькові ж листи були написані каліграфічно. Він надавав їм особливого значення. Саме в одному з таких листів він виписав усі мої помилки. Це було дійсно соромно. І другий момент – це вже урок не від батька, а від мами, яка мені дуже мудро пояснила, чому я не можу себе погано поводити: ти знаєш де твій батько, ти знаєш як йому важко, ти навіть не уявляєш, що він переживе, коли цей твій щоденник із незадовільною поведінкою і двійками візьмуть кагебісти і будуть тикати йому в обличчя, мовляв, ти тут за Україну сидиш, а твій син там поплив за течією. Це неабияк подіяло. За що я вдячний батькам.

Тарас Чорновіл детально зупинився на неперервності боротьби за Незалежність України та ролі батька і його побратимів у цьому. В’ячеслав Чорновіл бачив майбутнє за «політичною нацією», тому син називає його енциклопедистом в умінні творити державність.

На завершення Тарас Чорновіл поділився планами про відкриття у Вільховці нового експозиційного приміщення.

 

Вгору