Життя після війни. Сотні поранених і покалічених бійців. Чи потрібні вони державі? - розповідають Подробности.
"- Покликаний був 12 травня 2014 року, в цьому році згідно з указом Президента.
- А коли поранення отримав?
- Поранення отримав також 12 числа, але у вересні".
Відтоді рядовий 14 батальйону тероборони Олександр на лікуванні. Контузія і гематома на нирках.
Від осколка крупнокаліберної міни врятував бронежилет. Про свої післяфронтові поневіряння Саша розповідає неохоче.
Поки лежав у лікарні - лікували безкоштовно. А от коли виписали - всі витрати стали його особистою турботою.
"Фінансова сторона кусається і дуже. І що найцікавіше, це далеко не кінець, враховуючи той факт, що направляють в Київський інститут нейрохірургії", - каже учасник АТО Олександр.
Таких, як Саша зараз сотні. Держава, як правило, забезпечує тільки початковий курс лікування і виділяє одноразову допомогу.
Далі - самі. Ну, а про елементарну психологічну реабілітацію мова навіть не йде.
"Те, що відбувалося, ось принаймні з Афганським синдромом, це буде повторення, але більш жорстке повторення. Не так багато людей, які зможуть внутрішньо впоратися з тим, що зараз відбувається", - запевняє волонтер-психолог Наталя Мисан.
У радянській післявоєнній хроніці фронтовиків-інвалідів майже немає.
Велика країна не хотіла показувати, якою ціною дісталася перемога.
Віктор Соколов в 1945 отримав важке поранення під румунськими Яссами.
Згадує, що в перші роки пенсії після війни 300 рублів по інвалідності ледь вистачало на тиждень.
"Дуже багато було, поранених, безногих. Жебракувати ходили. Держава не дуже-то уважна до цих людей. Вони, як нахлібники у держави. Кому такі люди потрібні?", - згадує ветеран Великої вітчизняної війни Віктор Соколов.
Чи не уготована подібна доля і ветеранам АТО?!
Якщо мобілізованим бійцям держава ще хоч якось допомагає, то доля добровольців - турбота виключно волонтерів.
"Дуже важко домогтися допомоги від держави. За паперами - так, є допомога", - каже волонтер Альона.
Доброволець Олег Толмачов сподівається, що все-таки встане на ноги і буде ходити.
Уже два місяці він прикутий до ліжка. Повністю роздроблена кістка ноги. Єдиний шанс на повноцінне життя - дорога операція. Гроші збирають волонтери.
"94 тисячі загалом, вказана на все. Забір тканини, вирощування безпосередньо клітин. Звичайно, держава не буде оплачувати, у нас ще країна не на такому рівні", - каже учасник АТО Олег Толмачов.
У чому і як вимірювати рівень відповідальності уряду, Олег не знає.
Волонтери для нього тільки за тиждень зібрали майже 10 тисяч гривень.
Ось і вся надія. Тільки на простих людей.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
