Ольга Косенко музейний працівник, фрілансер

Перший Черкаський книжковий фестиваль – початок легенди

10 квітня 2017, 12:30

От так пафосно і нескромно мені захотілося назвати блог про Черкаський книжковий фестиваль. І геть мені за це не стидно.

Ще коли ця тема вперше виникла у фейсбучному середовищі і Людмила Фіть, як головний натхненних заходу, збирала ідеї і радилася з тих чи інших питань з фейсбучними друзями, то тут, то там звучали голоси скептиків: «Та ну, та нашо нада, та ніхто не прийде, та скіки там тих Черкас, шоб зібрати публіку, та у нас не читають, у нас книжками не цікавляться, всьо равно до Львова чи Києва не дотягнемося…».

Я, чесно кажучи, хоч до цього хору песимістів і не долучалася, але десь в глибині душі не вірила, що подія буде багатолюдного, а видавництва, які ризикнуть приїхати, багато зароблять.

У результаті організатори показали всім хомам невіруючим (і мені в тому числі) велику дулю.

На презентації першої книги черкаського журналіста Назарія Вівчарика було скіки народу, що сидячих місць усім не вистачило. А ми боялися, що мало людей завітає.

По автографи і прохання зазнімкуватися до Леоніда Кононовича вистроїлася черга. Ми з колегою теж долучилися, так шо – завідуйте.

І це лише дві події, в яких брала безпосередню участь. А так, куди не кинься, скрізь був такий аншлаг, що не протовпишся.

Людмила Фіть зі своєю крутою командою продумали все, навіть симпатичні фотозони для любителів фоткаться з місця подій.

Люди стікалися на цей фестиваль потічками, щоб заповнити філармонію по саму зав’язку.

Роздивлялися продукцію видавництв, вчилися всяким інтересностям на майстер-класах, брали автографи в улюблених письменників, відвідували презентації і несли додому пакунки з книгами.

Куда там місцевим ТРЦ із їх чорними п’ятницями.

Люди йшли за книжками. І купували, купували, купували…

На стендах деяких видавництв до останнього дня фестивалю зяяли дірки.

Розбирали книжки!

Не колготки три по ціні двох, не сільпошну курятину по «ціні тижня», не побутову техніку за півціни, а книжки!

Дорогі і наче й не дуже потрібні, бо ж «війна, бариги при власті, кругом злидні і долар по 30».

Не читаюче місто? Не читаюча молодьож?

Ага, розкажіть це тим, хто по півзарплати на фестивалі лишив!

І я вперше за багато місяців знову полюбила Фейсбук. Бо всякі політічєскі срачі змінилися фотозвітами і теплими словами подяки організаторам (шукати за хештегом #chebookfest).

А як їм можна не дякувати за таку суперпуперську подію?

Так тримати!

І колись нам сам Львівський форум видавців позавідує!

 

Всі тексти автора
Вгору