Не такий вже й „залізяка” – мер Бондаренко розповів про своє минуле та про майбутнє Черкас (інтерв’ю)

25 листопада 2015, 13:47

бондНовообраний мер Черкас Анатолій Бондаренко в інтерв’ю двом провідним інтернет-виданням міста «Про все» та «Прочерк» зізнався, хто фінансував його виборчу кампанію, які у нього стосунки з новообраним головою обласної ради, а також розповів про ситуацію із  розкрадання брухту у Лисянці та про те, що збирається робити із Черкасами.

Анатолій Бондаренко – людина, яка не має шкідливих звичок, принаймні журналістам він зізнався лише про залежність від інтернету, над якою все ніяк не може отримати перемогу.  Вперше на посаду міського голови Черкас балотувався в 2014 році, але лише через рік, з другої спроби, домігся бажаного. Поза очі його називають «Толя-залізяка», але під час розмови журналісти переконалися, що є теми, які можуть легко розчулити політика із «залізним характером».

«Не такий вже й залізяка»

- Багато хто не вірив у вашу перемогу на виборах, а ви самі вірили?

- Цього разу я вірив у перемогу. І, в першу чергу, у неї вірила моя родина, яка мене підтримувала. Після дебатів моя донька сказала дружині: «Сергій Одарич також проголосує за нашого тата» (сміється- ред.). І я зрозумів, що я переможу. Я точно це знав.

– Розкажіть про себе, про свою родину. Про свій будинок... Ви, до речі, в Черкасах живете?

- Я живу в Черкасах. У мене квартира на Котовського, 73. Сусіди мене знають. Я щоранку веду своїх дітей у дитсадок. Я проста людина - така, як і всі. У мене троє дітей – доньки: 16-ти, 6-ти та 2-ох років.

Я хоч і корінний лисянин, але наша родина з Тальнівщини. Батькове прізвище Бондаренко, він - із села Заліське. Мамине прізвище Нерубайська, вона – з відомої тальнівської родини письменників Нерубайських. Мій дядько написав книжку «Криві Коліна», є автором різних збірок віршів. Інший дядько – директор школи. А ще один – відомий тракторист. Коли батько моєї мами загинув на фронті в роки війни, обов’язок утримувати родину взяв на себе його брат, мій двоюрідний дід Артем Нерубайський. Згодом він став відомим буряководом, отримав звання Героя Соціалістичної Праці. Наша родина – відома трудова родина, яка має державні нагороди. На Тальнівщині всі знають цю родину.

Коли я слухаю розповіді мами, що у часи війни у родини були одні чоботи на чотирьох... Мені боляче від того, що в ті часи родина жила в такій бідності. Моя бабуся розповідала мені про те, як корова, яку гітлерівці забрали в родини, втекла від них і повернулася назад із Тального. І, напевне, тільки завдяки цьому і вижила родина...

(Спогади про страшні часи, в яких довелося жити його родині, розчулили «залізного» мера. Перепросивши, Анатолій Васильович на хвилину покинув кабінет, щоб заспокоїтись. Присутні під час розмови представники його команди зізналися, що говорити на цю тему для нього завжди дуже боляче: «Не такий вже й залізяка», - зазначили вони).

– Ви віруюча людина?

– Так. Я - православний. Перед виборами брав благословення у священнослужителя і впевнений, що воно подіяло.

«Фінансово я не залежу ні від однієї політичної сили»

- Хто фінансував вашу виборчу кампанію? І наскільки ви залежні від цих людей.

- Кампанія була досить скромною. Не було жодного глянцевого буклету ні під час першого, ні під час другого туру виборів. Ми з колегами відразу обговорили, що не будемо використовувати під час війни в країні дорогу поліграфічну продукцію: глянцеві буклети, календарики, листівки. Так, ми зробили два випуски газети та борди. Іншої продукції не було. А основними нашими кроками були комунікації з людьми, зустрічі, діалоги. У питання фінансів я не залежу від жодної політичної сили.

- У 2012 році в Інтернеті вас звинуватили у тому, що ви брали участь у розкраданні брухту в Лисянці, були пов’язані з черкаськими злочинними угрупованнями, «Торпедою» тощо. Не хотіли б ви якось відповісти на звинувачення?

- По-перше, це – нісенітниця і замовна стаття. З 2006 року я не живу в Лисянці, а живу в Черкасах. Напевно, люди, які не можуть спілкуватися фактами, придумують, платять, а не зовсім добросовісні інтернет-видання це розміщують. Я хотів би, щоб вони підтвердили хоч один факт. Що ж стосовно якихось зв’язків зі злочинними угрупованнями... Я не знаю, що то за «злочинні угруповання», а якщо вони і є, то прокуратура повинна дати їм відповідну оцінку.

«Ми не будемо калічити долі»

- Для того, щоб ефективно працювати потрібна більшість у міській раді, вона буде у вас?

- Я хочу створити більшість господарську для вирішення нагальних питань, а не політичну. Я не відходжу від своїх програмних засад, які були озвучені під час виборчої кампанії про те, що у місті всі політичні сили повинні господарювати. І мої програмні засади сьогодні знаходять підтримку у депутатів. Я думаю, мені вдасться об’єднати депутатів для вирішення нагальних проблем у місті.

- Якою буде кадрова політика? Кого з керівників департаментів ви б хотіли змінити?

- Я не готовий сьогодні про це говорити. Я хотів би оновити склад, але щоб професіонали залишилися своїх посадах. За кожним керівником  департаменту стоїть сім’я, яка отримує кошти за рахунок того, що він працює. Кожна людина - це особистість, це доля. Приходити і калічити долі ми не будемо. Але ми дамо оцінку професійній діяльності працівників, починаючи зі спеціаліста і закінчуючи заступником міського голови.

– Які стосунки пов’язують вас із новообраним головою обласної ради Олександром Вельбівцем? Адже ходять різні чутки: від тих, що це ваш ставленик і тепер Черкащиною керуватиме Лисянка до тих, що кампанію проти нього розгорнули за вашого сприяння, бо ви колись розсварились.

– Це мій учень. Коли я був селищним головою, він працював моїм заступником. Але його політичні погляди протилежні моїм. Сьогодні він представляє команду Блоку Петра Порошенка, а я – команду «Батьківщини». Щодо моїх особистих стосунків з ним, то це моя справа. Що стосується кампанії проти нього чи за нього – не маю до цього ніякого стосунку. Вважаю, що було б неетичним, якби я давав оцінку людині, з якою виріс. Думаю, працездатність кожного мають довести справи.

- Також є інформація, що ви збираєтесь зробити своїм заступником Сергія Гуру.

- Ми обговорювали це питання, він не хоче бути заступником.

– У інтерв’ю «Громадському телебаченню» ви дали досить розпливчасту відповідь на запитання, чи потрібно в Черкасах дотримуватися заборони на торгівлю алкоголем після 22-ої години...

– Потрібно дотримуватися всіх заборон, які діють відповідно до чинного законодавства.

– Хотілося б докладніше почути про вашу програму ремонту доріг. Вона розрахована на один рік. Чи встигнете?

- Ми будемо намагатися встигнути. Бо ми брали зобов’язання. На сьогодні є проект ремонту бульвару  Шевченка. Ми його допрацюємо і, напевно, будемо проводити тендерні процедури. Подивимося, чи він дороговартісний. Обов’язковою моєю позицією буде ремонт тротуару, який йде посередині каштанової алеї бульвару Шевченка із заміною бордюрних каменів. Тобто буде повне оновлення. Але на сьогодні пріоритетним завданням я ставлю перед собою доробити ті вулиці, які не закінченні. Це і примикання, і переїзди, переходи, бордюри. Я зустрічався з підрядником, який робив це, і він обіцяє протягом двох тижнів закінчити ці роботи повністю. Зараз вони працюють на кільці біля літака.

– У вас досить великі плани. Чи достатньо буде для їх реалізації коштів у міському бюджеті?

- Ми повинні залучати не тільки кошти міського бюджету, а й приватних інвесторів. Щоб вони навели лад біля своїх об’єктів незалежно від того, чи це магазин, чи приватний ресторан. Це питання я хотів би винести на архітектурну раду. Щоб, наприклад, якщо це тротуарна плитка, то щоб вона була одного кольору і форми, а не так, як сьогодні: ромби, квадрати, «серця», півкола тощо. Ми повинні йти в ногу з європейськими традиціями. Тому що там зараз кладуть таку саму плитку, як і сто років тому. У нас же ніхто не дотримується ані дизайнерських, ані архітектурних рішень. Я вже не кажу про комфорт.

– Як відзначили перемогу на виборах?

– Зібралися в родинному колі, поспілкувалися... Але, знаєте, святкувати нема чого. Потрібно закотити рукава і працювати.

Спілкувалася Ольга Компанієць.

Н сказав:

Завжди був Людиною!

Вгору