сьогодні
Loading...

13:47

Не такий вже й „залізяка” – мер Бондаренко розповів про своє минуле та про майбутнє Черкас (інтерв’ю)

бондНовообраний мер Черкас Анатолій Бондаренко в інтерв’ю двом провідним інтернет-виданням міста «Про все» та «Прочерк» зізнався, хто фінансував його виборчу кампанію, які у нього стосунки з новообраним головою обласної ради, а також розповів про ситуацію із  розкрадання брухту у Лисянці та про те, що збирається робити із Черкасами.

Анатолій Бондаренко – людина, яка не має шкідливих звичок, принаймні журналістам він зізнався лише про залежність від інтернету, над якою все ніяк не може отримати перемогу.  Вперше на посаду міського голови Черкас балотувався в 2014 році, але лише через рік, з другої спроби, домігся бажаного. Поза очі його називають «Толя-залізяка», але під час розмови журналісти переконалися, що є теми, які можуть легко розчулити політика із «залізним характером».

«Не такий вже й залізяка»

– Багато хто не вірив у вашу перемогу на виборах, а ви самі вірили?

– Цього разу я вірив у перемогу. І, в першу чергу, у неї вірила моя родина, яка мене підтримувала. Після дебатів моя донька сказала дружині: «Сергій Одарич також проголосує за нашого тата» (сміється- ред.). І я зрозумів, що я переможу. Я точно це знав.

– Розкажіть про себе, про свою родину. Про свій будинок… Ви, до речі, в Черкасах живете?

– Я живу в Черкасах. У мене квартира на Котовського, 73. Сусіди мене знають. Я щоранку веду своїх дітей у дитсадок. Я проста людина – така, як і всі. У мене троє дітей – доньки: 16-ти, 6-ти та 2-ох років.

Я хоч і корінний лисянин, але наша родина з Тальнівщини. Батькове прізвище Бондаренко, він – із села Заліське. Мамине прізвище Нерубайська, вона – з відомої тальнівської родини письменників Нерубайських. Мій дядько написав книжку «Криві Коліна», є автором різних збірок віршів. Інший дядько – директор школи. А ще один – відомий тракторист. Коли батько моєї мами загинув на фронті в роки війни, обов’язок утримувати родину взяв на себе його брат, мій двоюрідний дід Артем Нерубайський. Згодом він став відомим буряководом, отримав звання Героя Соціалістичної Праці. Наша родина – відома трудова родина, яка має державні нагороди. На Тальнівщині всі знають цю родину.

Коли я слухаю розповіді мами, що у часи війни у родини були одні чоботи на чотирьох… Мені боляче від того, що в ті часи родина жила в такій бідності. Моя бабуся розповідала мені про те, як корова, яку гітлерівці забрали в родини, втекла від них і повернулася назад із Тального. І, напевне, тільки завдяки цьому і вижила родина…

(Спогади про страшні часи, в яких довелося жити його родині, розчулили «залізного» мера. Перепросивши, Анатолій Васильович на хвилину покинув кабінет, щоб заспокоїтись. Присутні під час розмови представники його команди зізналися, що говорити на цю тему для нього завжди дуже боляче: «Не такий вже й залізяка», – зазначили вони).

– Ви віруюча людина?

– Так. Я – православний. Перед виборами брав благословення у священнослужителя і впевнений, що воно подіяло.

«Фінансово я не залежу ні від однієї політичної сили»

– Хто фінансував вашу виборчу кампанію? І наскільки ви залежні від цих людей.

– Кампанія була досить скромною. Не було жодного глянцевого буклету ні під час першого, ні під час другого туру виборів. Ми з колегами відразу обговорили, що не будемо використовувати під час війни в країні дорогу поліграфічну продукцію: глянцеві буклети, календарики, листівки. Так, ми зробили два випуски газети та борди. Іншої продукції не було. А основними нашими кроками були комунікації з людьми, зустрічі, діалоги. У питання фінансів я не залежу від жодної політичної сили.

– У 2012 році в Інтернеті вас звинуватили у тому, що ви брали участь у розкраданні брухту в Лисянці, були пов’язані з черкаськими злочинними угрупованнями, «Торпедою» тощо. Не хотіли б ви якось відповісти на звинувачення?

– По-перше, це – нісенітниця і замовна стаття. З 2006 року я не живу в Лисянці, а живу в Черкасах. Напевно, люди, які не можуть спілкуватися фактами, придумують, платять, а не зовсім добросовісні інтернет-видання це розміщують. Я хотів би, щоб вони підтвердили хоч один факт. Що ж стосовно якихось зв’язків зі злочинними угрупованнями… Я не знаю, що то за «злочинні угруповання», а якщо вони і є, то прокуратура повинна дати їм відповідну оцінку.

«Ми не будемо калічити долі»

– Для того, щоб ефективно працювати потрібна більшість у міській раді, вона буде у вас?

– Я хочу створити більшість господарську для вирішення нагальних питань, а не політичну. Я не відходжу від своїх програмних засад, які були озвучені під час виборчої кампанії про те, що у місті всі політичні сили повинні господарювати. І мої програмні засади сьогодні знаходять підтримку у депутатів. Я думаю, мені вдасться об’єднати депутатів для вирішення нагальних проблем у місті.

– Якою буде кадрова політика? Кого з керівників департаментів ви б хотіли змінити?

– Я не готовий сьогодні про це говорити. Я хотів би оновити склад, але щоб професіонали залишилися своїх посадах. За кожним керівником  департаменту стоїть сім’я, яка отримує кошти за рахунок того, що він працює. Кожна людина – це особистість, це доля. Приходити і калічити долі ми не будемо. Але ми дамо оцінку професійній діяльності працівників, починаючи зі спеціаліста і закінчуючи заступником міського голови.

– Які стосунки пов’язують вас із новообраним головою обласної ради Олександром Вельбівцем? Адже ходять різні чутки: від тих, що це ваш ставленик і тепер Черкащиною керуватиме Лисянка до тих, що кампанію проти нього розгорнули за вашого сприяння, бо ви колись розсварились.

– Це мій учень. Коли я був селищним головою, він працював моїм заступником. Але його політичні погляди протилежні моїм. Сьогодні він представляє команду Блоку Петра Порошенка, а я – команду «Батьківщини». Щодо моїх особистих стосунків з ним, то це моя справа. Що стосується кампанії проти нього чи за нього – не маю до цього ніякого стосунку. Вважаю, що було б неетичним, якби я давав оцінку людині, з якою виріс. Думаю, працездатність кожного мають довести справи.

– Також є інформація, що ви збираєтесь зробити своїм заступником Сергія Гуру.

– Ми обговорювали це питання, він не хоче бути заступником.

– У інтерв’ю «Громадському телебаченню» ви дали досить розпливчасту відповідь на запитання, чи потрібно в Черкасах дотримуватися заборони на торгівлю алкоголем після 22-ої години…

– Потрібно дотримуватися всіх заборон, які діють відповідно до чинного законодавства.

– Хотілося б докладніше почути про вашу програму ремонту доріг. Вона розрахована на один рік. Чи встигнете?

– Ми будемо намагатися встигнути. Бо ми брали зобов’язання. На сьогодні є проект ремонту бульвару  Шевченка. Ми його допрацюємо і, напевно, будемо проводити тендерні процедури. Подивимося, чи він дороговартісний. Обов’язковою моєю позицією буде ремонт тротуару, який йде посередині каштанової алеї бульвару Шевченка із заміною бордюрних каменів. Тобто буде повне оновлення. Але на сьогодні пріоритетним завданням я ставлю перед собою доробити ті вулиці, які не закінченні. Це і примикання, і переїзди, переходи, бордюри. Я зустрічався з підрядником, який робив це, і він обіцяє протягом двох тижнів закінчити ці роботи повністю. Зараз вони працюють на кільці біля літака.

– У вас досить великі плани. Чи достатньо буде для їх реалізації коштів у міському бюджеті?

– Ми повинні залучати не тільки кошти міського бюджету, а й приватних інвесторів. Щоб вони навели лад біля своїх об’єктів незалежно від того, чи це магазин, чи приватний ресторан. Це питання я хотів би винести на архітектурну раду. Щоб, наприклад, якщо це тротуарна плитка, то щоб вона була одного кольору і форми, а не так, як сьогодні: ромби, квадрати, «серця», півкола тощо. Ми повинні йти в ногу з європейськими традиціями. Тому що там зараз кладуть таку саму плитку, як і сто років тому. У нас же ніхто не дотримується ані дизайнерських, ані архітектурних рішень. Я вже не кажу про комфорт.

– Як відзначили перемогу на виборах?

– Зібралися в родинному колі, поспілкувалися… Але, знаєте, святкувати нема чого. Потрібно закотити рукава і працювати.

Спілкувалася Ольга Компанієць.

  
Коментарі - 1

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*


*

* Модератор має право без попередження та додаткових пояснень видаляти коментарі, які не відповідають ПРАВИЛАМ сайту.

Завжди був Людиною!

КАЖУТЬ ЩО...
Дмитро
Дмитро
Найкраща оцінка ситуації від Mykola Rud - тут вже є робота і для СБУ: "Як професійний педагог. Прослухавши аудіозапис голосу вчительки, яка розмовляє із дітьми, можу зробити висновок про професійну непридатність не лише вчительки, а й директора. Він напевно мав вивчити аудіозапис. Якщо директор прослуховував цей запис і вважає себе педагогом - то мав зробити належний висновок із тої ситуації, яка склалась. Він також мав належно відреагувати НЕГАЙНО. На що він сподівався? Чому поводить себе так впевнено і навіть зухвало? Слід терміново втрутитись "Інституту педагогіки", підключити психологів і зробити дослідження записів спілкування педагога із дітьми. Це слід зробити якомога швидше, щоб відповідні органи мали цей документ на руках і могли посилатись на нього. Батьки не є педагогами і психологами - вони не мають кваліфікаційного права вирішувати чи варто - чи не варто захищати вчительку й директора школи. Це мають робити СПЕЦІАЛІСТИ. Директор і завідувач районної педагогічної структури мають бути звільнені. В нормі, вони безумовно винні і це не підлягає обговоренню. Їх службовим обов’язком є моніторинг процесу навчання і ВИХОВАННЯ. Вони для цього призвані та існують як інституція. На очах у всієї школи створено систему цькування дитини-інваліда... І у цьому приймає участь не лише вчителька, а й директор, який не зробив належних висновків... Він не міг не знати, як вчителька розмовляє із учнями – про це однозначно відомо колегам – адже вона кричить дуже голосно, що можливо є ознакою неадекватного стану нервової системи. Таке теж не можна виключити. Це може означати, що вища керівна структура курирує даний процес і направляє його у потрібному їм напрямку. Тобто – за попередніми висновками - це антидержавна діяльність. Очевидно, що у обласних структурах це відомо усім, хто мав би по службі це знати. Міське управління має зробити висновок і продовжити дослідження у всіх інших школах. Скоріш за все - це тотальне ураження нашого соціуму у даному регіоні й у даній сфері. Мій попередній висновок такий: у місті нездорова обстановка; судячи із промови директора у всіх управліннях педагогічної сфери міста домінує антиукраїнська та антидержавна агресивна позиція. За таких умов очевидно, що антидержавна = антиукраїнська робота ведеться планомірно і сплановано. Тут вже пізно робити висновки - слід діяти негайно. Одночасно із тим, слід діяти обережно, уважно стежачи за реакцією із метою упередження якихось небезпечних кроків із боку антидержавної агентури. Хочу зауважити важливу, на мій погляд, обставину: все це відбувається під час воєнних дій на Донбасі та на Луганщині."Текст коментаря
У Черкасах школярку виживають з класу через конфлікт із вчителькою
Олег
Олег
Пані Олена, не варто вороже ставитися до зауважень, навіть якщо вони Вам не зовсім приємні. Я в своєму коментарі не знайшов місця, де б я назвав Вас людиною другого ґатунку. Це по-перше. По-друге, вміти розмовляти двома-трьома-п'ятьма мовами це добре! Дуже добре! Але Ви все ж таки маєте одну РІДНУ мову? Ту мову, на якій Ви мислите, формуєте думки, спілкуєтеся подумки на одинці сама з собою? І чогось (хоча я знаю чого) мені здається, що для Вас такою мовою є російська. І як би Ви добре не знали і не полюбляли англійську, читали б книжки, слухали б пісні, для Вас завжди буде ближча та людина, що заговорить з Вами де не будь російською, а не англійською. Те саме і з українською. Тому у Вас на підсвідомому рівні "руцкагаварящій" більш свій, чим любий іншомовний. На цьому базується і поведінка, думки, дії. І це так у всіх, а не тільки у Вас. Тому Ви апріорі на боці продавчині і засуджуєте її опонентку. Щодо "Я пишаюся собою, бо ПОВАЖАЮ усiх людей незалежно вiд мови", то на мою особисту думку, люди варті поваги за власні вчинки, а не за слова, на якій би мові вони не були сказані. Стосовно ж "З повагою до вас,пане Олег (Олеже якось не солiдно!)", то знову Ви виказуєте себе, як "руцкагаварящую", бо українською звернення звучить нормально, правильно Олеже - в кличному відмінку, який при СРСР видушили з граматики, але з розмовної мови ні! Звертатися один до одного українською Петре, Олено, Олеже, Іване, Маріє і т.і. мало того, що правильно, так і милозвучно. Тай "пане Олег" краще вже звучить "пан Олег". Про комп'ютер - можливо Ви просто не знаєте, що в Windows (я маю сумнів, що Ви користуєтесь Linux-системою)на "языковой панели" можна в налаштуваннях додати українську мову і будете мати всю абетку української мови, в тому числі "Ї" і "Ґ". Таким чином не будете вводити в оману людей, які можуть вважати Вас безграмотною людиною. "Не треба принижувати та виховувати мене, як дiвчинку та вказувати на недолiки моеi мови!" - Ви так хворобливо сприймаєте критику? Ви не впевнені в собі? "Мене вчили найкращi вчителi мого мiста! Усi учнi мого класу вступили у вишi та зараз дуже поважнiособи!" Добре-добре, не треба так хвилюватися , бо Ви зараз ще й диплом свій покажете. А щодо "вступили у виші" і "зараз дуже поважні особи", то наявність закінченого вишу не завжди є достатнім для поваги до людини. "А вам треба бути чемним у ставленнi до жiнок." - буду щиро вдячний, якщо Ви вкажете мені, де я Вас образив як жінку, або був не чемний як з жінкою. На останок - Ви праві, в Фінляндії дійсно дві державні мови. І шведську за рідну там вважають біля 5% населення, та все ж таки вони знають і володіють фінською - коли до них звертаються фінською вони не відповідають шведською! І навпаки, якщо хтось звертається шведською, йому не відповідають фінською. Вловлюєте різницю з ситуацією українська мова - "руцкій язік" в Україні (какаяразніцанакакомязіке, ітакпаймут)? І на останок. Щоб Ви не вважали за образу чи неповагою до Вас, коли я називаю "руцкій язік", а не "російська мова", бо не існує "російської" мови. Таку назву вкорінили в українську мову більшовики на початку ХХ сторічча, коли насильно "ріднили" українську мову з москвинською. Ось дивіться, по москвинські є "Россия" і є "русский язык". А чому на українську мову перекладаються як "Росія" і "російська мова"? Правда, якось не зграбно? Бо, якщо "Росія" і "російська мова", то відповідно повинно було б "Россия" і "российський язык". Знову халепа виходить! Назвати їх мову "руською" теж не має сенсу, бо вони жодного відношення до Русі не мають, бо вона була лише Київська. Тай "Россіею" вони стали лише в 1721 р., завдяки тому, що їх цар Пьотр І своїм наказом переназвав Московію з князівства Московського на "Россию". А для щоб більше "примазатися" до славної історії Київської Русі, мову Мокши їхню назвав "руским язіком". Але це вже окрема тема.
«Лагідна» українізація, або жменя здачі для дурепи
СОЦ. МЕРЕЖІ
Читайте нас на Facebook

AVTOsale.ua-всі пропозиції з продажу авто Вашого міста.
Слідкуйте за свіжими новинами в Україні на UKR.NET
Афіша всіх фільмів в кіно на KINOafisha.ua.
Погоду в Черкасах на тиждень дивись на Sinoptik.ua.