Тут колись було життя. І можливо воно повернеться знову. Фото Ірини Цимбал.
Без газу, тепла та питної води вимушені жити мешканці поселення Орбіта в Україні, пише німецьке видання TAZ. Орбіта – назва колишнього містечка енергетиків, якого немає на мапах. Сюди не заїжджає автобус, немає дитсадка та школи. У двох напівпорожніх п’ятиповерхівках живе близько півтори сотні людей. Не живуть. Виживають...
А ще кілька десятиліть тому це був грандіозний проект з амбіційними планами розвитку. На початку 70-х неподалік від районного центру Чигирин розгорнули масштабне будівництво. Спочатку електростанції на мазуті, потім перепланували на вугільну, а потім вирішили, що буде атомна.
- На її спорудження їхали люди із усього колишнього Союзу, - згадує колишній будівельник Василь Прісно. Чоловік сам залишив родину в Кіровограді і одним із перших приїхав сюди, аби отримати роботу. - Не встиг приїхати, як мене одразу посадили на трактор, мовляв, йди – працюй. Підвозив їм залізо, скловату, а потім великий трактор дали, зводили будинки.
На будівництві працювало тоді три тисячі осіб. Будували саму станцію і поселення енергетиків на 20 тисяч жителів. Тут передбачили лікарню, дитсадок, школу, будинок культури. Встигли звести два гуртожитки, два будинки на 5 поверхів, Універмаг та столову. У газетах тоді писали: „У місті Орбіта повинен був вирости гігант енергетики”.
Та планам не судилося здійснитися. Після катастрофи на Чорнобильській АЕС і масових протестів наляканих людей будівництво тут „заморозили”.
- Усе було заселено і будинки були заселені. А після аварії почали писати, що тут атомна (станція) не потрібна і все пішло шкереберть, - говорить Володимир Кононенко. У 80-х він працював в дирекції будівництва.
Після того, як проект закрили, люди почали залишати поселення, не було роботи.
Володимир залишився. Зараз вже пенсіонер, він живе у напівпорожній п’ятиповерхівці.
Вода в крані – технічна. Питну возу возить з сусіднього села, що за кілька кілометрів. Має город. З того і живе. Автобус сюди не заїздить.
Небагато людей і в іншій п’ятиповерхівці. Усього тут 60 родин. Багато хто переїхав сюди з гуртожитків-малосімейок, що неподалік. Вони тепер – мертві, закинуті. Спорожнілими залишається близько 400 квартир. Замість вікон – чорні діри. Серед розрухи – самотні забуті речі колишніх жильців, подекуди залишилися обривки шпалер. Покинуті будівлі спустошили мисливці за металом.
Біда жителів – вода
В напівживому поселенні квартири можна придбати майже задарма – за дві тисяч доларів, кажуть місцеві.
- За ці гроші є шанс придбати і двох- і чотирьохкімнатну. Є люди, які просто хочуть віддати тут житло, - розповідає старша по будинку.
Життя тут дещо оживилося, коли у мирні області хлинули внутрішні переселенці зі Сходу України.
У містах для них просто не вистачає місця. І вони придивляються до сіл.
Родина пенсіонерів з Волновахи разом із 9-річною онукою у вересні позаминулого року рятувалася від війни. Сподівалися, що незабаром все заспокоїться і вони повернуться додому. Про Орбіту дізналися дорогою від попутників.
Зацікавилися. Спочатку тут знімали квартиру, потім викупили її за тридцять тисяч гривень. Живуть тут вже півтора року.
- Нам тут добре. Зустріли привітно. Природа і люди – гарні. Поки шо тут живемо, що далі буде – ніхто не знає, - розповідає переселенка Людмила Лимаренко. На життя переселенці не нарікають. Родина потроху обживається, хоч і обходиться без апетки, лікарні, школи та дитсадка. Одна пенсія подружжя повністю йде на оплату комунальних послуг, на другу – живуть.
- Опалення у нас немає, гріємося конвектором. Зачиняємо двері, в одній кімнаті топимо, а в інших, звичайно, холодно. Ось чотириста гривень заплатили за минулий місяць, ми економили і холодів ще сильних не було”, - говорить Людмила.
Квартира, в якій оселилася родина, була порожньою останні десять років. На одну лише пенсію подружжю пенсіонерів розкішний ремонт тут не зробити. Але чоловік Людмили Володимир – майстер на всі руки. Зумів сам довести квартиру до жилого стану. Кажуть, що води взагалі не було. Все було іржаве.
- Але я слюсар, все перебрав і переробив сам. Зробив стелю, стіни довів до ладу, - розповідає Володимир.
Біда жителів Орбіти – вода. З кранів тече технічна. Програму, яка передбачала водопостачання до цього поселення, закрили через відсутність грошей.
Нема їх і у села, до якого нещодавно віднесли поселення Орбіта. Тепер – це вулиця Орбіта. Мова йде про мільйони, тому шукаємо інвесторів, говорить голова сільради Лариса Постригань:
- У нас немає свердловини, яка б доходила до того рівня, де була б нормальна вода. А люди привозять самі з колодязів села Вітове.
Старожили Орбіти переселенцями раді. Їх з Донецької та Луганської областей прижилося тут поки що з десяток родин. Інші поки що придивляються. Місцеві жителі сподіваються, що, якщо переселенці сюди підтягнуться, про їхнє забуте поселення нарешті згадають, проведуть воду, створять інфраструктуру та робочі місця. І тоді їхнє життя матиме хоч якусь перспективу майбутнього.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
