Фото надане героїнею публікації.
Займатися легкою атлетикою дівчина і не думала. Батько – військовий, тому сім’я вимушена була переїжджати з міста до міста. Тренуватися почала випадково: пішла разом з подругою, аби не сидіти на уроках. На пропозицію тренера ходити на тренування не відмовилася, проте і ходила через велике “не хочу”. Зараз же вже студентка-першокурсниця ЧНУ ім. Б. Хмельницького не уявляє своє життя без спорту. Її довгоочікувані цьогорічні змагання на чемпіонаті України завершилися перемогою дівчини. Все це -про чемпіонку України з легкої атлетики серед юніорів Тетяну Безшийко, пише "Інфоміст".
– Чи є в тебе раціон продуктів на день. Рахуєш калорії?
– Взагалі немає ніякої дієти. Просто стараюся підтримувати стабільною свою вагу тіла. В мене так: якщо поправилася, пішла на тренування – скинула.
– Скільки разів на тиждень ти ходиш на тренування?
– Шість разів на тиждень стабільно я відвідую спортзал. По дві-три години на день. Усе залежить від того, яка робота на тренуванні.
– Які зі змагань для тебе найважливіші?
– Цьогоріч це змагання в Сумах, що були завершальними в цьому сезоні. Для мене вони були хвилюючі, серйозні. Адже саме на цих змаганнях проходив відбір на матчеву зустріч в Ізраїль, яка відбудеться у травні. В Ізраїль я поїду разом спортсменами з різних міст, що зайняли перші місця.
– Як ти мотивуєш себе перед виходом на забіг?
– Дивлюся мотивуючі відео відомих спортсменів, їхні перемоги. І слухаю музику драйвову, що заряджає енергією і позитивом.
– Твої нагороди тебе мотивують чи зобов’язують?
– І те, й інше. Як була менша, не задумувалася над результатом, як пробіжу. Для мене було головне – побільше медалей отримати. Зараз же для мене велике значення має результат та вид нагороди.
– Скільки зараз у твоєму арсеналі грамот, медалей, кубків?
– Достатньо! Але я не рахую їх. Це вважається поганою прикметою. Кажуть, на цьому може і зупинитися їхня кількість.
– Розкажи про свої поразки. Чи не закрадалася в тебе думка опустити руки, кинути все і більше не займатися спортом?
– Звичайно, були поразки! Але для мене це навпаки була мотивація. Не зупинятися, а рухатися далі! Тому я не дуже засмучувалася.
– Чи були серйозні травми, що загрожували твоїй майбутній кар’єрі?
– Перед чемпіонатом світу була травма голеностопу. Пошкодила ногу під час тренування і довго її лікувала. Був період частих змагань, це були забіги на 400 метрів з перешкодою. Тоді в мене були проблеми з технікою. Проте, на щастя, все минулося.
– У яких країнах світу ти вже встигла побувати?
– Грузія, Туреччина та Кенія.
– Зараз в Україні, зокрема й у Черкасах, говорять про недофінансування спорту. По суті спортсменам доводиться самотужки фінансувати свої поїздки, а також просто жити. Як ти вирішуєш цю фінансову проблему? Отримуєш стипендію чи батьки допомагають?
– Отримую стипендію, на ці кошти і їжджу. Якщо показала хороші результати, то частково або повністю їх повертають. Якщо це подорож закордон, то повністю оплачує збірна команди.
– Чи можеш порівняти стан легкої атлетики в Україні і інших країнах, в яких ти була на змаганнях?
– Фінансування різне. В когось воно краще, а в декого його взагалі немає. Добре, що в Україні воно є. Нехай навіть не таке, як би хотілося.
Анастасія Чорногал.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
