Лікарі на експорт: Черкаси масово втрачають провідних медиків (відео)

15 грудня 2017, 10:08

Сотні тисяч гривень за освіту, десять років навчання та "жебракування" на мінімальну зарплатню опісля. Йдеться про спеціалістів, яких у місті дедалі меншає. Черкаси масово втрачають провідних лікарів. Особливо швидко наші медзаклади почали порожніти після ухвалення безвізу, про це йдеться в сюжеті ВІККИ.

- Вони йдуть продавати медикаменти, медичне обладнання, - розповідає головний лікар черкаського онкодиспансеру Віктор Парамонов.

Головний лікар Третьої міської лікарні Олександр Федорук зазначає, що зарплата медиків лише трохи перевищує 4 тисячі гривень. Директор департаменту охорони здоровя ЧМР Олег Стадник каже, що це проблема не лише Черкас, а й усієї України.

Так еліта черкаської медицини відгукується про своє сьогодення. Їхні проблеми вже давно перестали бути лише їхніми.

У нейрореанімації Третьої лікарні сьогодні вперше за останні кілька тижнів не аншлаг. Відділення заповнено лише на 90 відсотків, а це означає, що 31 річний Євген матиме бодай якийсь відпочинок. У стінах відділення молодий лікар і днює, й ночує вже третій рік. На здобуття спеціальності він витратив 11 років та космічну суму. Він один з небагатьох, хто затримався у черкаській лікарні, а не подався відбивати витрачені на освіту гроші. А це рідкість.

Лише за останній рік міська лікарня швидкої допомоги втратила з десяток першокласних фахівців. Порожні ставки ділять між собою ті, хто лишився.

Втримати лікарів не дають ні умови, ні заробітна плата. Звідси і прогалина у наданні послуг – через брак рук лікарі подекуди працюють у дві, а то й три зміни. Кому ж уривається терпець мають альтернативу – переїздять закордон.

- Там зарплата у них починається десь з 2 тисяч євро, - каже Олександр Федорук.

В обласному онкодиспансер кадровий голод відчувають особливо гостро. За рівнем професійного вигорання – онкологія серед лідерів.  Гострий брак кадрів тут навіть у дитячому відділенні. Якщо кілька років тому були заповнені всі дев’ять лікарських ставок, то нині лише чотири.

Поки що на місцях лишаються ентузіасти, а також ті, хто боїться кидати домівку та рідних.

Та вихід є, так каже керманич профільного департаменту. Змінити все могла б диференціація зарплат. Та цю постанову Кабміну чомусь ігнорують місцеві владці.

Детальніше – у сюжеті.

Вгору