Легше було три програми записати, ніж одну фотосесію з роздяганням, – телеведуча з Черкащини

30 жовтня 2017, 14:00

Тележурналістка і ведуча передачі "Моя гра" на каналі "Футбол 1" Алла Бублій, яка розом із Черкащини, розповіла в інтерв'ю gazeta.ua про рівень українського футболу та про фотосесію для чоловічого журналу.

-Як виникла ідея програми і чому назвали саме "Моя гра"?

- Сама ідея програми належала нашому керівникові Олександру Денисову. Хотіли, щоб на телеканалі було присутнє інтерв'ю. Тим більш, до цього була подібна передача, яку вів Ігор Гамула. І взагалі інтерв'ю — мій найулюбленіший жанр. Щодо назви, розпитувала друзів, знайомих, цілий "тендер" влаштувала. Врешті, зупинилися на тому, що є зараз і розкриває суть програми — я встановлюю свої правила, запитую те, що хочу. Власне, веду свою гру.

-Після виходу програми Вас стали частіше пізнавати на вулиці?

- Моя популярність цілком залежить від близькості до стадіону. Так само, якщо зараз тут побачити відомого політика, він не одразу кинеться в очі так, як би це було біля Верховної Ради. Не скажу, що ось, пройшла програма, наступного дня я вийшла на вулицю — і одразу всі кинулися до мене, щоб узяти автограф чи зробити селфі.

-Але вже зараз серед чоловіків Ви особистість популярна, десь у натовпі косять оком, переморгуються один з одним?

- Буває, десь в якомусь торгівельному центрі. Але там не підходять, більше сміливості набираються безпосередньо на стадіоні.

-Що в Вашому розумінні бути професіоналом своєї справи?

- Постійно вдосконалюватися. Але є один нюанс, без якого це неможливо — ти маєш любити свою справу. Бо якщо цього немає, це буде марна трата часу.

- Чи легко було на початку кар'єри вливатися в чоловіче середовище?

- Мені з колективом пощастило. Тим більш, коли приходила, одна єдина дівчина не була. Я вже стільки років у футбольній журналістиці, що взагалі не знаю, що таке суто жіночий колектив. Тим більш, що серед журналістів у нас теж зараз є дівчата. Не кажучи вже про інших співробітників.

- Рівень українського футболу впав, це зробило роботу більш нудною чи навпаки, цікавішою?

- Рівень дійсно впав. Гравці, особливо легіонери зараз не ті, що були раніше. Це відображається й на якості футболу. Вже давно не було цікавих матчів, не таких, коли за весь перший тайм лише один напівмомент і ти не знаєш, як не заснути. А в другому взагалі моментів немає. Але при цьому не можна сказати, що взагалі стало нудно. Є команди, в яких ніби немає великих футбольних традицій, але вони вже підтягуються до певного рівня, там з'являються свої імена, які теж варто відкривати.

-Можете назвати такі команди і таких гравців?

-Та сама збірна України. Хто раніше знав Миколу Матвієнка (захисник "Шахтаря", грає в оренді за "Ворсклу", в "основі" збірної дебютував на виїзді з хорватами (0:1) –ред.)? Якщо зараз немає таких гучних імен, які були раніше, треба відкривати ті, які є.

Наскільки нинішні футболісти на кшталт, умовно, Зінченка, Коваленка відрізняються від покоління Шевченка/Шовковського?

- Нинішні футболісти набагато продвинутіші, вони більш кмітливі, швидше схоплюють щось нове. Мене особисто вразив Зінченко. Він цікаво і правильно говорить, дуже начитана людина. При цьому без будь-якої зірковості, абсолютно відкритий. Пам'ятаю, нам виділили час між тренуваннями збірної. Я його попросила не запізнюватися. Ми домовилися на три години, він приїхав о 14.50 — дивлюсь, а його все немає. О 14.58 відкриваються двері — і він біжить: "У меня есть еще две минуты!".

 За "Манчестер Сіті" він зіграв лише один матч і той – більше, ніж через рік після підписання контракту (1/8 Кубка англійської Ліги проти "Вулверхемптона" (3:1), українець відіграв увесь поєдинок). Чи не було б більш доцільним пошукати якійсь інший клуб з більшими шансами закріпитися в основі?

-Кожна людина сама для себе обирає, що для неї є найкращим, найбільш пріоритетним. Для Зінченка таким, схоже, є англійська Прем'єр-ліга і "МанСіті" зокрема. Якщо він вирішив, що йому краще там залишитися, значить це – правильний варіант.

-Ви спілкувалися з Мілевським. Що йому завадило з його талантом до кінця розкритися як футболісту?

- Артем дуже проста в спілкуванні людина. І дуже талановитий футболіст. Думаю, йому не пощастило з оточенням, яке не найкращим чином вплинуло на нього і не дозволило повністю сконцентруватися саме на футболі.

-Кілька років тому ви знялися в відвертій фотосесії для чоловічого журналу. Чия була ідея?

- Запропонувала піар-служба. Я взагалі люблю щось нове, мені це було цікаво. Тим більш, мене влаштовував формат: не хочу зарікатися, але ніколи не роздягнусь в "ню". Тут все ж таки були "елементи одягу".

- Як проходили зйомки? Результат виправдав очікування чи розчарував?

- Це тривало майже весь день. В мене потім була крепатура, бо постійно голову поверни то так, то ще якось. І кожен раз неприродне положення. Втомилася страшенно, легше було три програми записати, ніж одну цю сесію. Потім ще відбирати довелося, адже в кожному образі були сотні примірників. Морально результат — не скажу, щоб була в захваті, але порадував. Приємно, що колегам-чоловікам сподобалось. Навіть зробили фотосесію, коли кожен взяв журнал з моїми фото і копіював вираз мого обличчя. Трохи "потравили", в межах розумного. Все гаразд.

-На форумах багато пишуть про Вашу конкуренцію з Олександрою Лободою (ведуча програми "ПроФутбол" на каналі "2+2" - ред). На Ваш погляд, Ви з нею конкурентки?

-В жодному разі. Ми не є друзями, ми – просто колеги. Регулярно спілкуємося, коли бачимося на футболі.

-Про що саме?

-Про різне. Типу, а що це в тебе за помада, там була, там не була, того бачила, того ні. Ну все, бувай. Якось так, не більше, не менше.

-А якщо б довелося разом працювати?

-Не бачу в цьому жодних проблем. Думаю, ми б знайшли спільну мову.

- Як за фігурою слідкуєте — спорт-зал, дієта або все разом?

- Спорт-зал — це святе, за будь-якого графіку. Це основне, за рахунок чого фігура формується. А дієта — те, що дуже швидко проходить.

Довідково:

Алла Бублій народилася 13 лютого 1982 року в місті Звенигородка на Черкащині. В дитинстві займалася танцями, футбольні матчі дивилася з батьком та братом. Закінчила Інститут Журналістики Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка. Почала працювати з другого курсу, майже одразу в спортивному напрямку. З 2008 року – на каналах "Футбол 1/Футбол 2", веде авторську програму "Моя гра". У вільний від роботи час займається в спортзалі. Любить подорожувати авто і літаком, відвідала майже всі країни Європи. Мрія – побувати на інших континентах. Найулюбленіший стадіон – той, де перемагає збірна України. З тих, що вражають зовні – "Месталья", де грає іспанська "Валенсія", домашній стадіон португальської "Браги" та паризький "Парк де Пренс", на якому виступає ПСЖ. Незаміжня, дітей не має.

Вгору