Допомагати в подорожах: як черкащанин малює мурали і ремонтує житло, слухаючи лекції про Азію та SMM

03 травня 2018, 14:10

Фото з сайту swoon.com.ua.

Набирає обертів рух «Будуємо Україну Разом», спрямований у форматі волонтерства та подорожей розвивати в молоді почуття довіри та відповідальності за свою країну. Бурівці стверджують, що зміна життя однієї людини неодмінно веде до змін сотень людей і процесів, а зрештою – до змін цілої країни та світу. Як такі принципи застосовують на ділі, SWOON поцікавився в активіста БУРу з Черкас Дениса Камінського.

Що підштовхнуло тебе поїхати на один із таборів «Будуємо Україну Разом»? Коли і як це сталося?

Почати, мабуть, варто з того, що наприкінці травня минулого року я звільнився з роботи, аби поїхати автостопом у Владивосток до бабусі. Коли приїхав назад, не захотів повертатися до колишньої рутини. Мав плани ще влітку відпочити в Карпатах, які так і не вдалося реалізувати. У стрічці фейсбуку натрапив на якийсь випадковий пост БУРу, до нього ще було прикріплене відео з «Ukrainer» – це привернуло увагу. Виявилося, можна здійснити поїздку в табір, під час якої зможу й у гори сходити, й чимось допомогти людям. Хоча заповнював анкету, не зовсім розуміючи, на що зголошуюсь.

Я поїхав на тиждень, а лишився на два. Дуже підкуповував формат спілкування з іншими учасниками, бо за кілька днів здавалося, ніби ми всі – компанія старих друзів. Після того приїжджав на табори ще двічі, а також брав участь у БУРLab – десятиденному навчальному модулі, де для активістів проводять тренінги з розвитку соціальних ініціатив та командної роботи.

Фото з сайту swoon.com.ua.

Де ви були і в чому полягала ваша волонтерська діяльність?

Спершу я поїхав у Мукачево. Чим ближче до західного кордону, тим важче знайти місця, яким справді потрібна наша допомога. Тому тут ми займалися облаштуванням громадського простору: встановлювали лавки на пагорбі біля меморіалу панорамної картини Арпада Фесті,  малювали мурали біля дитячого майданчика та в бібліотеці, ремонтували навчальну аудиторію в соціальному гуртожитку для ромів. Крім того, ми мали цікаву культурно-освітню програму. Лекції відбувалися у міській ратуші. Пам’ятаю, приходив головний редактор радіо «Тиса», відтоді слухаю тільки їх. Також були мандрівники, які розповідали про свою річну подорож Азією, непальські гірські треки та базові табори Евересту. У вільний від волонтерства час ми встигли побувати на озері Синевир, біля водоспаду Шипіт, у замку Паланок, у реабілітаційному центрі для бурих ведмедів.

Наступного разу я поїхав у табір в  Авдіївці, де ми переважно займалися ремонтом будинків постраждалих від війни. Найбільше вразив момент, коли було чутно вибухи від артилерійських снарядів, лунала сирена про загрозу для населення, але ніхто не звертав на це увагу – так наче все окей.

Ще один табір відбувся у с. Хрулі Полтавської області, де ми збудували читальню для дітей та допомогли відбудувати веранду після пожежі родині переселенців. Після роботи ліпили з глини, їздили в Полтаву відпочивати, слухали лекцію від Насті Мельниченко про SMM.

Хто ці люди, які організовують та беруть участь у проектах БУРу?

Дуже різні. Зазвичай, віком до тридцяти, але були й винятки. Серед них, звісно, й певний відсоток студентів та школярів. Багато людей творчих професій: художників, архітекторів, музикантів. Загалом це соціально-активні люди, які намагаються робити щось корисне. І я.

У чому, на твою думку, полягає місія та принципи діяльності цього об’єднання людей?

БУР з’явився в Краматорську в 2014 році. Місто саме звільнили від окупації й була велика потреба у відновленні людських домівок. Наступного року проект розрісся, відбувся в трьох містах на Донбасі. В 2016 вирішили охопити всю Україну, бо всюди є люди, яким необхідна допомога. Ідея в тому, щоб люди з різних регіонів їздили по країні й спілкувалися між собою. Бо ми будуємо стіни для людей і руйнуємо стіни між людьми. Така позиція організаторів і моя, що відсутність порозуміння – це один із факторів, які уможливили війну.

Фото з сайту swoon.com.ua.

Чим БУР міг би зайнятися в Черкасах? От теоретично.

Шкода, що БУР дороги не робить. Треба щось креативне вигадувати. Можливо, відновити літній театр у парку «Сосновий бір».

Як би ти заохотив людей, які уявлення не мають про «Будуємо Україну Разом», приєднатися і спробувати себе в такого роду діяльності?

Варто наголосити на кількох перевагах. Насамперед, це подорож, яка нікому не завадить, а часто навіть допомагає перемикатися з режиму навчання-робота-дім на щось більш приємне. По-друге, це знайомство з чудовими людьми, адже нечудові в таких штуках участі не беруть. І нарешті, це відчуття власної потрібності та корисності, бо всі ми хочемо зробити щось хороше, але часто не трапляється нагоди. А тут одразу бачиш результат своєї роботи і зміни на краще.

Спілкувалася Марина Саражин.

Вгору