Черкаський дослідник політичного радикалізму видав нову книгу

04 грудня 2017, 07:39

Днями побачила світ чергова праця черкаського науковця Євгена Васильчука «Незаконні воєнізовані та збройні формування в Україні». Васильчук наголошує, що до цієї монографії треба підходити з розумінням того, що вона писалася саме науковцем, а не агітатором від будь-якої політсили. Та й сама робота має не теоретичне, а суто практичне значення, бо накопичені Васильчуком знання використовують в навчальних установах, де готують правоохоронців. У своїх дослідженнях він опирався, зокрема, на попередні свої роботи. Зокрема, показує автореферат кандидатської дисертації, захищеної в 2010 році, де молодий науковець фактично передбачив все те, що сталося в Україні на Сході і в Криму в 2014 році, пише "Прочерк".

За свою наукову діяльність Євген Васильчук отримав премію Верховної Ради України. У 2013 році отримав грант Президента України для обдарованої молоді. А у 2016 році отримав премію Кабміну за наукові досягнення.

– Ідея написання книги «Незаконні воєнізовані та збройні формування в Україні» виникла на початку минулого року, коли я проходив процедуру захисту докторської дисертації. Я близько 15 років професійно займаюся дослідженнями політичного радикалізму та екстремізму як загроз національній безпеці Україні. Готуючись до захисту, я отримував ряд питань щодо ролі незаконних воєнізованих формувань, які створюють реальну загрозу для національної безпеки нашої держави тощо. Повернувшись з захисту, я ще раз передивився результати дискусії, переглянув ще раз наявний в мене матеріал і зважився на таку роботу. Тим більше, що в нашій науці це недосліджена тема. Тому взяв на себе відповідальність розкрити цю тему в своїй монографії.

– У суспільстві суперечливе ставлення до зазначених формувань. Згадаємо Майдан.

– Так, з одного боку певні формування можуть бути джерелом соціальної напруженості, ескалації політичних конфліктів, а з іншого боку, як показав досвід 2014 року та інших років, певні формування, не маючи визначеного статусу, стають при цьому інструментом захисту територіальної цілісності та суверенітету України.

– Що можна сказати за ГО «Автомайдан», за Правий сектор, «Азов» тощо? Ці організації підпадають під ваші визначення?

– Справа в тому, що ознаки воєнізованості і незаконної озброєності чітко визначені 260 статтею ККУ. Громадські організації, що виникли після Майдану, під визначення збройних формувань не підпадають. А щодо Правого сектору, «Азову», то скажу, що коли виникла ситуація на Донбасі, ми мали справу з неврегульованістю політико-правового статусу окремих формувань, члени яких стали у 2014 році на захист Батьківщини. Пізніше, у 2015 році представники Ради Європи поставили перед Україною вимогу інтегрувати ці збройні формування до системи військових формувань держави. Бо наявність в людини зброї накладає велику відповідальність на її власника. Отже, той таки Правий сектор може зараз підпадати під визначення незаконного воєнізованого формування, але оскільки члени цієї організації роблять святу справу – стоять на захисті держави, - то відповідно вони не підпадають під кримінальне переслідування.

– Де берете матеріал для роботи?

– Я в дечому науковець, у дечому колекціонер. Понад 15 років збираю всілякі матеріали, що стосуються діяльності різноманітних радикальних рухів. До них належать програмні документи, газети, журнали, листівки, брошури тощо. До слова, з деякими з представників певних радикальних рухів я і спілкувався, наприклад з Дмитром Корчинським. Я є, до слова, поціновувачем його поетичної творчості.

– Яке практичне значення роботи?

– Вважаю, що треба сповіщати українське суспільство про ті загрози,які є в нашому суспільстві і пропонувати шляхи їх реалізації. Я виступав на парламентських слуханнях, проходив підготовку в національному інституті стратегічних досліджень і з січня 2013 року регулярно виступав в цій установі з питань загроз екстремістського характеру для національної безпеки держави. Нещодавно в Черкаському національному університеті я читав відкриту лекцію, в якій взяли участь державні службовці і адміністрація університету. Насправді державі треба більше дослухатися до науковців. Подивіться на мої прогнози, які я писав у 2010 році. Що там не так? Нині всі ці перестороги, на жаль, справдилися. Чому? У нас прийнято реагувати по факту, але насправді всі зусилля суспільства, держави, об’єднань громадян мають бути скеровані на профілактичну діяльність! Для цього треба розуміти, з чим маємо справу, як виявляють себе певні організації, які це може мати наслідки. І тут без науковців не розібратися.

Вважаю, що безпекові питання мають бути в фокусі уваги держави. І мають готуватися фахівці!

– Але, виходить, фахівців немає, якщо Крим у нас таки на даний момент забрали і намагаються забрати Донбас…

– Я, виступаючи в інституті стратегічних досліджень, говорив, що є ось така проблема. і треба звернути на неї увагу, треба упередити. Але я не наділений відповідними повноваженнями, щоб діяти. У частині своїх повноважень я все зробив. До слова, візьмемо нашу міськраду, де я працював раніше п’ять років. Коли громадяни України, збираючись на мирну акцію, завчасно повідомляли міськраду, ми дивилися, чи не проводять на цій же площі акцію інші організації. Потрібно було розвести дві організації, щоб не було конфлікту. Це можна було зробити. Ми зверталися до суду. Вихід був наступний: або комусь забороняли проведення заходу, або переносили в інше місце. І це були перестороги щодо проведення одного лиш заходу на площі. А що говорити за всю державу? Тож і треба поширювати подібні знання про радикалізм в середовищі відповідних органів, що мають навички і можливості все це передбачити і упередити.

– Наскільки важко видавати наукові праці?

– Зрозуміло, що нелегко. Інколи я відчуваю себе героєм з «Простоквашино», який бігав півдня за зайцем, щоб його сфотографувати ,а тоді ще півдня, щоб віддати фотографію. Бо дійсно важко сісти осмислити матеріал, потім написати його. Але ще важче видати. Бо, на жаль, джерела фінансування обмежені. Вся ця типографська робота потребує значних ресурсів. Найсвіжішу книгу видав суто за свої кошти.

– Що надихає на роботу?

– Займаюся спортивними бальними танцями. Зокрема, в класі Сергія Лисуна і Валентини Андреєвої. Ми маємо досить високі спортивні результати. Знаєте, коли є якась наукова проблема і я починаю наповнюватися інформацією, як стакан водою, то приходить момент, коли вода починає переливатися через край. Потрібен баланс. У танцювальному спорті я абстрагуюся.

Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram

Поділитись
Вгору