Я була ще тим відчайдухом: черкащанки-водії розповіли про свій досвід за кермом

10 березня 2018, 09:07

Вже давно водіння автомобіля не є суто чоловічою справою – це визнають і чимало чоловіків. Сучасні жінки дуже мобільні й отримують посвідчення водія відразу після досягнення повноліття. У деяких країнах навіть зафіксували цікавий факт: протягом року водійське посвідчення найчастіше отримували саме представниці прекрасної статі. Кореспонденти «Нової Доби» вирішили поцікавитися у черкащанок, які історії траплялися з ними за кермом та як відрізняється жіноче водіння від чоловічого.

Анна Карунська, водій

Навчалася водити ще з 6 років, сидячи у тата на руках. Тоді у нас був «Жигуль» 5кА. Років у 10 навчилася самотужки перемикати передачі, а в 15 років «вкрала» у батька його машину. У той же час був куплений комп’ютер, на який я відразу встановила гру «Need For Speed». А коли зустріла свого майбутнього чоловіка – все змінилося. Він навчив мене крутити стрілку до червоної зони й вчасно перемикати передачі, а найголовніше – навчив мене робити це правильно, трохи пояснив будову авто. На мою думку, стаж водіння це не просто цифра від дати отримання прав, а кількість проїханих кілометрів. Оскільки хтось може отримати права і покласти їх на «поличку» років так на 5 і більше. Інший отримав їх два роки тому, але проїжджає за рік (наприклад) по 30-50 тисяч кілометрів. Я права отримала 10 років тому і «наїздила» по всій Україні та поза її межами понад 200 тисяч кілометрів.

Щодо цікавих історій. Перша, про яку я згадала, як роки чотири тому ми з подругою каталися вночі по місту та на світлофорах я «драконила» поруч стоячих водіїв. І ось один з них «повівся»: перший світлофор – я проїхала, другий – проїхала, на третьому перехресті я встигла проскочити між зустрічною і попутною машинами. Ми доїхали до перехрестя й коли відкрили вікно, той водій був дуже здивований. Він не вірив, що за кермом була дівчина. Коли ми стали випити кави, то почав шукати чоловіка в моїй машині. Я і зараз іноді його зустрічаю і він до цього часу не вірить, що тоді за кермом була я. У манері водіння чоловіків і жінок я думаю різниці немає. На іншому виді транспорту я не їжджу, адже боюся, що мені може сподобатися їзда на спортивному байку і я не зможу вчасно зупинитися.

Альона Пальчик, приватний підприємець:

Я полюбила автоспорт давно, ще коли машини не було. Я люблю швидкість і розбираюся в машинах на всі 100. Пізніше, 2-3 роки тому, почала старанно вчитися у школі контраварійної підготовки, поставила за мету брати участь у гонках і побудувати спортивну машину. В цьому році вже повноцінно буду брати участь у більшості змагань.

У мене всі в родині мають величезний стаж водіння. Посвідчення водія отримала у 18 років, на той час уже вміла водити авто. Вчилася ще у тата, сидячи у нього на колінах. Тато завжди вважав, що я повинна бути багатофункціональною і вміти їздити на всьому, що рухається. З 14 років вже «ганяла» на мопеді у нас на дачі. У водінні автомобіля є багато переваг. По-перше, це зручно. На машині ти робиш у два, а то і у три рази більше справ, ніж могла б зробити пішки. По-друге, комфорт – ти сухий в дощ чи сніг. Безумовно, я завжди вибираю машину, мотоцикли не вважаю безпечним засобом пересування. Та й у спідниці на ньому далеко не заїдеш. А ще я терпіти не можу шоломи, так що це абсолютно не жіночий засіб пересування. Зараз дівчат за кермом стає все більше й багато хто може «дати фору» чоловікам. А різниця у водінні очевидна – дівчата їздять акуратніше, повільно, але не об'їжджають ями. Чоловіки, навіть при «агресивній» їзді, відносяться до машини дуже дбайливо.

Анастасія Кузьміна, студентка-магістр ЧНУ ім. Б. Хмельницького

Я з дитинства обожнювала автівки та завжди знала, що буду за кермом. Водити мене навчав спочатку мій тато, ще задовго до моїх 18-ти років. Водійське посвідчення отримала у 2012 році (у 18 років), тож мій стаж складає вже майже 6 років. Коли мій тато посадив мене за кермо, ми мали автомобіль із автоматичною коробкою передач, тому з механічною я була не знайома до автошколи. Це стало маленьким випробуванням для мене. Проте, з того часу я віддаю перевагу саме «механіці».

На мотоциклі я не їздила, а на квадроциклі – так. І, до речі, мені сподобалось. Швидкісна їзда мені подобається...навіть дуже! Але зараз усіма силами намагаюсь бути спокійним і обережним водієм. До речі, аварійних ситуацій я не мала жодного разу за всі 6 років. Я вважаю, що є різниця у манері водіння між жінками та чоловіками. Чоловіча манера – більш різка, впевнена, а жіноча – спокійніша, деколи обережніша. На мою думку, це залежить від характеру людини, а не від статі.

Оксана Шевцова, студентка

Я отримала посвідчення водія у 2015 році. Вперше сіла за кермо автомобіля у 15 років, навчав мене мій знайомий. Труднощі були тільки в тому, що спочатку тяжко було звикнути до габаритів авто. Також було лячно вперше виїздити на дорогу, де їздить громадський транспорт та інші авто, але потім ці труднощі зникли. Цікава історія трапилася, коли я навчалася в автошколі. Я тоді була ще тим відчайдухом і любила швидко їздити, за що на мене дуже сварився інструктор. На одному із занять я так «доїздилась», що на рівній дорозі пробила колесо. Мій інструктор був дуже злий і змусив власноруч міняти це колесо. Ніколи не пробувала їздити на інших ТЗ, проте хочу навчитися їздити на байку. Поширена думка, що водіння автомобіля – це чоловіча справа. Але я з цим не погоджуюсь. Відмінність між чоловіками й жінками, які водять автомобіль, полягає у тому, що в жінок немає потреби показати свою «велич». Водночас жінки хитріші та користуються тим, що їх вважають малодосвідченими. Дехто навмисне грає роль «білявки за кермом». Саме через таких жінок цей стереотип існує до цього часу, але їх вже менше. Насправді, суттєвої різниці між водіями-жінками та водіями-чоловіками немає.

Наталія Крупеннікова, приватний підприємець:

Раніше я не надавала особливого значення автомобілям. Я займалась кінним спортом, але одного разу «проміняла» живих коней на залізних. Посвідчення отримала 27 березня 2015 року, з того часу почала кожного дня водити автомобіль, у цьому місяці матиму вже 3 роки стажу. Навчалася водити спочатку за допомоги дідуся, інколи самотужки, і звичайно в автошколі. Проте реалії щоденного життя на колесах навчили мене деяким хитрощам та мудростям. Автомобілі – невіддільна частина мого життя, сідаючи у свій автомобіль я переповнююсь неповторними відчуттями та емоціями, це не передати словами.

Як би там не казали, що: «авто це не розкіш, а засіб пересування»... Для мене це свого роду закуток, куди я можу прийти, увімкнути улюблену музику і просто відпочити, їдучи дорогою. До того ж, займаючись кінним спортом, спортсмен керує твариною, вага якої становить 500+ кг. Сідаючи в авто, ти керуєш вже 1000+ кг. Цікавими історіями я вважаю поломки, які трапляються у дорозі. На щастя, нічого серйозного не відбувалося, адже я стараюсь керувати обережно. Хоча знаю декілька веселих випадків, коли хтось інший був за кермом мого автомобіля.

Чоловіки завжди самовпевнено стверджують, що вони краще за всіх уміють керувати автомобілем. Нерідко траплялись випадки, коли за кермом автівки сидів чоловік, але не міг зрозуміти, що йому треба зробити. Доводилося «на пальцях» показувати йому, куди треба кермо крутити. Я гадаю, що чоловіки зазвичай правильно й адекватно реагують на ситуації у дорозі, на відміну від жінок, які нерідко бувають неуважними, занадто самовпевненими, або ж навпаки – агресивними. Все ж, якби був вибір, то свій автомобіль я ліпше довірила б чоловіку, а не жінці. Хоча бувають і виключення.

Олена Кудінова, приватний підприємець (наразі у декреті)

– Посвідчення водія я отримала у 2001 році. Це в мене у крові, оскільки батько – водій. До речі, у групі в автошколі я була одна дівчина, тому отримувала навіть забагато уваги. Щодо цікавих історій за кермом: у нас з чоловіком були 3 фури – разом їздили. Коли їдеш на фурі в дальні рейси, то багато історій трапляються. Наприклад, коли поліція не перевіряє документи, а просто вражено дивиться на мене й бажає гарної дороги. Пробувала їздити на інших транспортних засобах, проте на чотирьох колесах надійніше. Щодо швидкісного водіння, якщо дорога гарна – можна й швидко.

 

Вгору